Блеф і ніщота кремлівського карлика: ані перемог, ні грошей в казні

Путін, напевне, найталановитіший гравець у покер на планеті: так продавати неіснуючі перемоги, як він це робить президенту США - це ще треба повчитися. А тим часом діра в бюджеті Росії росте не по днях, а по годинах, і до кінця року сягне $100 млрд ( і це не рахуючи втрат від санкцій і сталого руйнування системи НПЗ). Економіка ледь жевріє, а перемоги на фронті - існують лише у звітах російського командування. Що далі?

Друзі, цікава інформація про реальні плани Путіна. Незважаючи на оптимістичні доповіді своїх генералів, він орієнтується насправді. Для преси каже, що його армія наступає скрізь. МЗС та соратники озвучують позицію: "нам віддадуть 4 області - або ми їх незабаром захопимо самі". Але реальність інша. І ось Путін на особистій зустрічі обіцяє Віткоффу (щоб той передав Трампу), що він захопить Донецьку область до кінця року. І це дуже важливо. Це наріжний камінь у великих переговорах та воєнній кампанії.

Справа в тому, що продовжувати війну наступного року для Путіна - крайній варіант. Безумовно, він може перевести всю країну на воєнний стан, картки, примусову роботу на підприємствах з фіксованою мінімалкою, мобілізацію тощо. Але не хочеться. А на варіант, як сьогодні - вже не буде грошей. Війну фінансують за рахунок Фонду Національного Добробуту, куди зливали роками нафтові доходи.

Там залишилося ліквідних активів (золото та юані) на близько $50 млрд. Ось тільки дірка в російському бюджеті до кінця року - $100 млрд. За їхніми оцінками. Тобто - Фонд закінчиться. Є ще доходи від нафти та друкарський верстат для грошей. Але з іншого боку - є прильоти по НПЗ, інфляція та санкції. Тому Путін дуже хоче закінчити війну до кінця 2025 року. Перемогою, звісно. Параду в Києві не буде, але можна вичавити з України переговори з угодою, схожою на капітуляцію. Він так гадає. І за будь-якого сценарію - Донецька область має стати його здобиччю. Уся. Прапор аквафрешу і за збігом Росії на центральній площі Краматорська - ніяк інакше!

Зрозуміло, що це не межа апетитів. Плани на Запоріжжя та Херсон залишаються. Одесу та Миколаїв навіть на картах малюють - це обов'язковий наступний етап. За кілька років. Харків - окремий предмет ненависті. Йому Путін мріє просто помститися за те, що відмовився присягнути на вірність і наважився чинити опір. Але це все - потім. На наступному етапі. А зараз Донецька область. Як символ перемоги. Як плацдарм для наступу. Без окупації Донбасу решта планів і взагалі наступний етап - під питанням.

Ось тільки конкретних реальних результатів за підсумками літньої кампанії окупанти не мають. І осіння зараз виглядає дуже сумнівно. Прорватися до Костянтинівки зі сходу чи півдня не вдалося. І заяви Кремля про те, що ЗСУ там розбито, відступають і "ось-ось візьмемо Констаху" вже нікого не вражають. Бої йдуть за шматки посадок, окремі населені пункти, а перше велике місто агломерації залишається так само далеким.

Під Покровськом противник стягнув великі резерви, але апетит все одно виявився більшим за можливості. Наявними силами спробували вирішити одразу два завдання. Підготувати штурм Покровська, відрізаючи його з логістики з півночі, і знову прориватися на Добропілля. Навіть ця маса ресурсів одразу два завдання не потягнула. На Добропільському відновити "вуха зайця" не вдалося. Більше того, удари ЗСУ у фланг взагалі загрожують створенням нового казана для окупантів. Навколо Покровська - успіхів жодних. Отже, йде просочування дуже малих груп на околиці, часто в цивільному одязі. Тобто підготовка до лобового штурму. Ці групи наші періодично вичищають, але на зміну заходять нові.

Жодних серйозних результатів наступу. Жодних провалів оборони ЗСУ. Невеликі поступи, які українські військові обрізають, і за підсумками серпня - звільнили більше, ніж втратили. І жодних ознак старту для успішного наступу. Донецька область до кінця року? Всерйоз це приймати зараз може тільки Віткофф…

Оригінал