Багатоходівка Трампа - тиснути на союзників Китаю, аби Путіну боліло

У питанні підняття тарифів для Індії та Бразилії, Трамп переслідує кілька цілей. По-перше, з'ясувати нарешті, хто в регіоні головний: США чи Китай? Якщо Бразилія прогнеться під вимоги Штатів - це буде великою перемогою Вашингтона. Але якщо ні? Чи має дідусь Донні запасні плани? І як це вплине на війну в Україні?

50% мита на Бразилію. Логіка Трампа в глобальній грі. Схоже, своїми "жертвами" на цьому етапі Трамп вирішив спробувати зробити Бразилію та Індію. І як і всі попередні його дії, це не повʼязано з РФ чи нами. Це історія про американо-китайські взаємини.

Про мита для Бразилії:

США - це 12% експорту Бразилії і 15% важливого технологічного імпорту. Але при цьому, Бразилія - головний партнер Китаю в Латинськиій Америці і саме це найбільше дратує Трампа. Саме тому торговельна війна з Бразилією настільки важлива для Вашингтона. І це, можливо, головна битва в Південній Америці. На реакцію Китаю та Бразилії зараз дивиться вся південна Америка і велика частина Африки. Якщо Бразилія прогнеться, а це дуже імовірно, це означатиме, що Китай не може ще на рівних тягатися зі США. Битва за Бразилію - це не лише про долар, це про те, хто крутіший: США чи Китай.

Про Індію:

В останньому своєму пості Трамп дуже жорстко сказав про кооперацію Делі та Москви, назвавши економіки Індії та Росії помираючими. Але тут ситуація наступна: Трамп вважає, що Індії нікуди дітися, вона, як природний конкурент Китаю, змушена буде піти на поступки в питанні закупівлі російської нафти і перейде на нафту з країн Перської затоки та США, тим самим ударивши по нафтовим доходам Росії.

Китай - на потім:

Все це є підготовкою до переговорів із Китаєм і психологічним тиском на Москву. Схоже, Трамп пробує ослабити переговорні можливості Пекіна - і водночас лякає Путіна перспективою залишитися сам на сам із Піднебесною. І в цій ситуації у Путіна замало шансів на субʼєктність.

Плани Трампа:

Для Трампа досі ідеальним сценарієм є той, при якому Путін "першим кліпне" і попросить переговорів, унаслідок яких він залишиться на розтяжці між Вашингтоном та Пекіном.

План Б, він же самий реалістичний поки, я описував в попередніх постах. Суть його полягає в тому, що США протягом наступних місяців ведуть переговори, в результаті яких встановлюються певні проміжкові і хиткі правила гри на наступні роки, Москва залишається в орбіті Китаю, але Китай продовжує використовувати Росію виключно як сировинний доданок без передачі технологій і будівництва новітніх заводів.

За будь-якого сценарію, про вікно можливостей для мирних переговорів можна буде говорити не раніше, ніж за кілька місяців (реалістично - зима-весна 2026). Але треба готуватися до того, що нам будуть навʼязувати складні компроміси.

Оригінал