Рим дав приводи для оптимізму, Путін стурбований

Мережа переповнена кумедними мемами про розмову Трампа із Зеленським віч-на-віч у соборі святого Петра. Спеціалісти з читання по губах уже розшифровують зміст таємної бесіди. А на Росії натомість - неабияк розхвилювалися. Навіть заявили, що готові до прямих переговорів з Україною - без жодних умов. Хочуть вскочити в останній вагон доброго ставлення Трампа - чи знову тягнуть час?

Після Рима: маленькі приводи для оптимізму. Від позавчорашнього вечора в російському інформпросторі різко посилилася антитрампівська риторика. Поки що - від різного рівня експертів та політологів. І це на фоні заяви Путіна про те, що він ніби то готовий до прямих переговорів з Україною без будь-яких попередніх умов.

І такий "накат" явно зрежисований зверху. Судячи з усього, Кремлю не сподобалося все те, що відбувалося в Римі. Тут ми маємо зрозуміти, що стратегія Путіна щодо Трампа складається з кількох речей.

1. Не підставитися і максимально лестити (звідси і портрети Трампа, і заяви, що мирні пропозиції Трампа ввійдуть до підручника з історії.

2. Робити все можливе і неможливе, щоб зірвати переговори руками українців. Путін за останній місяць двічі майже досягнув цілі і двічі недооцінив вплив Європи, як посередника (точніше, вплив Макрона і Стармера).

3. Путін ставить майже все на економічну угоду, знову-таки, недооцінюючи роль Європи. По цьому, Кремль майже добився того, що вдалося розірвати тему України і всі інші теми в двосторонніх стосунках зі США.

Після нещодавніх переговорів, судячи з усього, в Кремлі бояться, що тепер мʼяч буде на стороні Росії і вони мають погодити пропозиції щодо ЗАЕС, виходу з Харківщини і т.д. Наскільки я розумію, їхній план був простим: Україна відмовиться від пропозицій по Криму, і Росії не потрібно буде публічно говорити, що вони погоджуються на всі інші пункти плану. Схоже, що в переговорах з Трампом зараз вдалося знайти якесь формулювання щодо Криму, яке може влаштувати і США, і нас.

Виходячи з вищесказаного, можна допустити, що Путін знову почне грати в улюблену гру "тягнути час". І ціль затягування та ж, що й була раніше: на наступному етапі переговорів пробувати їх зірвати руками українців. Паралельно, він просуватиме ідею прямих переговорів з Україною, але ціль та сама: тягнути час і звинувачувати Україну в недоговороздатності.

Також окремо хочу наголосити: після Рима зʼявилися певні оптимістичні сподівання. Але головний стримуючий фактор - Путін, який хоче одночасно і продовжити війну і зняти санкції. І що тут переможе - сказати дуже складно.

Оригінал