8 березня для наших захисниць - день визнання, рівності, поваги
Ще на початку війни, у 2014 - жінка в АТО могла претендувати хіба на посаду санінструкторки, комірниці чи очільниці лазні. Дівчата воювали на рівних з чоловіками, були розвідницями чи снайперками - однак тоді держава їх такими не визнавала. Як змінилося становище жінок у ЗСУ за ці десять років?
Початок АТО, травень 2014-го. Я приїхала з іншими дівчатами з Самооборони Майдану в добровольчий підрозділ. Виявилося, оформити нас можуть лише на посади санінструктора, діловода, комірника. А якщо дослужиш до сержанта, то будеш за документами цілим начальником лазні (як у мене й було), дарма що воюєш у групі розвідки.
Виконуючи обовʼязки заступника командира роти, вже 2015-го я дізналась, що й офіцерські посади для жінок закриті. Теоретично могла бути хіба замполітом. Але й на цю посаду вирішили за краще призначити чоловіка, котрий у той час сидів у СІЗО. Тоді я звільнилася з армії.
Саме в цей час активно розгорталась адвокаційна кампанія за ґендерну рівність у війську. Разом із побратимами нам вдалося домогтися доти неможливого - мене прийняли до Національного університету оборони України імені Івана Черняховського на факультет бойового застосування військ.
По закінченні навчання я вже знала, що не буду в запасі і мій випадок має стати прецедентом для подальших змін. Вже наступного місяця я стала першою жінкою, яку призначили на бойову командирську посаду. Чи не єдиним офіцером, який ішов на заступника командира роти через співбесіду з командувачем Сухопутки. Два роки я командувала ротою вогневої підтримки, і це був час, коли найповніше почувалася живою.
Жінки отримали право виконувати ті обовʼязки, які хочуть і можуть, і не терпіти приниження посадами "банщиць"
У червні того ж 2016 року відбулися зміни до наказу Міністерства оборони, за якими жінки отримали право виконувати ті обовʼязки, які хочуть і можуть, і при цьому не терпіти приниження посадами "банщиць". Зараз у нашому війську десятки тисяч жінок. Багато з них воюють нарівні з чоловіками та обіймають бойові посади. Віддають життя, здоровʼя, проходять полон.
Ґендерна рівність є частиною Стратегії національної безпеки України, однією з цілей сталого розвитку й умов вступу України до Євросоюзу та НАТО. Ми вже пройшли великий шлях, і стан справ у цьому питанні тепер непорівняно кращий за той, що був 10 років тому. Та нам ще є над чим працювати.
Наприклад, торік уряд ухвалив постанову, яка забороняє будь-яку дискримінацію і затверджує порядок речового, медичного, психологічного та соціального забезпечення військовослужбовців з урахуванням потреб жінок і чоловіків. Це важливий крок до того, щоб жінки в ЗСУ отримали гінекологічні обстеження, форму і бронежилети відповідно до своїх антропометричних даних. Ідеться не тільки про комфорт, а й про безпеку. Зрештою, про людську гідність, право на повагу якої має кожен. І кожна.
Коментарі