Трамп і Путін уже поділили Україну, а який інтерес у європейців?

Трамп прийшов - але порядку у світі відчутно поменшало. Україна із союзника перетворилася для США на геополітичного лузера, територію, яку можна безкарно грабувати, адже відсічі вони гарантовано не отримають. Вигідніше об'єднатися з Путіним і розділити ресурси ще живої жертви. Однак яку ціль переслідують європейські лідери, поспішаючи на перемовини з Трампом - захистити суверенну Україну, чи отримати шматочок її ресурсів, поки є можливість?

Аби не бути звабленими посмішками, рукостисканнями й дружніми поплескуваннями Макрона й Трампа варто розуміти одне: якою була місія Макрона і чи вона вдалася бодай частково?

Допомога Україні є лише допоміжною частиною порядку денного європейських політиків. Головним відтепер є їхній самопорятунок від російсько-американської загрози. Візит і особиста зустріч Макрона з Трампом дуже нагадує його візити й особисті зустрічі з Путіним (хто пам'ятає довгий стіл?). Мета дуже проста: на особистому рівні відчути, чим дише насправді твій візаві і чого від нього треба чекати.

І тут висновки, на жаль, сумні і для України, і для Франції, і для Європи загалом. Це вже зрозуміли всі. В ЄС і Франції вже розуміють що пакт Трампа з Путіним не просто реалістичний, а вже майже невідворотний. Візит Кіра Стармера цей пакт так само не підважить. Немає у світі такої сили (навіть Китай, і особливо, Китай) яка б зупинила безумне прагнення Трампа і технофашистів мати спільний бізнес із Путіним.

Усе йде майже за Марксом: "При 100% прибутку капітал нехтує всіма людськими законами, при 300% немає такого злочину, на який він не ризикнув би піти, хоча б під страхом шибениці." Насправді фраза походить із книги британського політика та економіста Даннінга (1860 р.), а Маркс її просто цитував. Але сьогодні не про це.

Крім спільних бізнес-проєктів із Путіним, Трамп хоче мати з ним і спільну організаційну модель: розділяй і володарюй. Автократія всередині США та імперіалізм на міжнародній арені.
Що стосується плану врегулювання "українського питання", то мені вже очевидно, що йдеться про російсько-американський кондомініум (спільне управління) для розробки українських ресурсів.

Україна розглядається передусім як ресурс, не як союзник, партнер, жертва агресії, не як демократична нація, а просто територія, де є ресурси для спільної з росіянами розробки. І це, так би мовити, пілотний проєкт, за яким підуть інші європейські та неєвропейські країни. Тому Макрон зі Стармером відчайдушно прагнуть застрибнути в останній вагон цього потяга, щоб хоча б спостерігати, куди той потяг їде...

Щоб бути в грі, вони пропонують свій внесок: європейські миротворці в Україні (присутність на землі і в морі), але не в протидії, а у партнерстві з США (прикриття цих сил з повітря). І, схоже, що Трамп на це погодився. І навіть анонсував згоду Путіна, якому важливо щоб кондомініум розширювався, чим більше учасників - тим більше партнерів РФії, і тим сильніша легітимація дій.

А учасники цього кондомініуму будуть називати себе державами-гарантами стійкого і довговічного "миру". Тому не зваблюйтеся на усмішки, не зваблюйтеся. Бо нам своє робить. Попри все.

Оригінал