Дивіться хороше і українське! "Назавжди-Назавжди" - уже в прокаті

Минули ті часи, коли ми дивилися українське кіно лише тому, що українське. Виросло і сформувалося нове покоління режисерів, які роблять якісний і яскравий кінопродукт. Гайда дивитися?

Ну що, маю оголошення для всіх, хто бідкався про "Слово пацана" і що нашим підліткам нема чого дивитися українського.

Вже завтра у прокат виходить стрічка про наших підлітків - "Назавжди-Назавжди". І якщо ви та ваші діти на неї не підуть, а фільм не збере нормальну касу в прокаті, то всі ці бідкання автоматично перейдуть у статус побрехеньок. Буде образливо всім.

І знайте - це не стрічка зі списку "підем підтримаєм українське", бо вона справді хороша і не потребує поблажливого ставлення. Режисерка Анна Бурячкова - це та сама дівчина, яка збирається знімати "Тигроловів" і я вірю, що це їй вдасться. А ще ви бачили її чудові музичні відео, наприклад "Герої вмирають" Стасік.

Так ось, про фільм. По-перше, він дуже красивий візуально. Навіть панельки красіві. По-друге, він чесний. А для підлітків це важливо. Там є досить відверті сцени сексу та насильства. По-третє, попри це саме зображення насильства та булінгу, воно вас не завантажить і не вжене у поганий настрій.

Тоні 15 і вона переходить з однієї київської школи в іншу. Причому з центру в спальний район. Вже щось за цим ховається. Вона одразу потрапляє в компанію досить відірваних однокласників, знаходить яскраву подругу і опиняється у любовному трикутнику. Але все виявляється не так просто, бо чим більше Тоня дізнається про нових друзів, тим більше розгортаються пригоди. До того ж, їі минуле - досить складне і їй доведеться з ним боротися.

У фільмі ми бачимо багаторічну тенденцію в українському кіно - сильних жіночих персонажок. Ба більше - одна з них явна агресорка і навіть трішки психопатка. Їі чудово зіграла Єлизавета Цілик, яка тепер повинна не мати відбою від ролей.

Я вважаю, що в "Назавжди-назавжди" є повно "гачків", які подобаються тинейджерам. Це брутальність, відвертість, романтика, трохи страждань, специфічна меланхолія, багато хорошої музики. І позитивний фінал.

Маємо справді небагато стрічок для підлітків, тому заходимо на сайти кінотеатрів, купуємо квиточки, отримуємо задоволення і пишемо відгук у соцмережах. Це ВАЖЛИВО! Напишіть. Напишіть чесно, без перебільшень і так, як відчуваєте. Не обовʼязково хвалити, якщо вам раптом не сподобається. Але напишіть, аби зробити це кіно видимим. Як, до речі, і будь-яке інше наше кіно.

Бо маємо певні проблемки. Кінотеатри не завжди вірять в успіхи українських стрічок, якщо це не комерційні комедіі (часто ідіотські, але і таке треба). І мають право, бо це бізнес, який має не лише виживати, а і заробляти. Тому якщо на фільм не ходять - його знімають з прокату. От і все. Але проблема в тім, що багатьом нашим стрічкам необхідно давати трішки більше часу і можливостей.

Зазвичай продюсери твердять, що у них бракує грошей на промокампанію. Це дуже кепсько, бо кіно необхідно рекламувати і рекламувати правильно. А якщо аудиторія знати не знає про якийсь фільм, то як вона має на нього піти? А особливо, якщо сеанси ранкові або денні. Ну не відгул же брати на роботі! Ці два фактори накладаються один на одний, фільм недостатньо збирає на перший вікенд і сеанси суттєво скорочують на другий.

А буває і взагалі дивина. Вчора на премʼєрі "Назавжди-Назавжди" мені сказали, що половина кінотеатрів стрічку взагалі не взяли. Один з аргументів - "це українське "Слово пацана". Я вважаю, даруйте, що це вже якесь куку. Тепер шо, кожну стрічку зі сценами бійок ми будемо порівнювати із цим російським серіалом? До того ж, ідея "Назавжди-назавжди" і близько не така, як в тій історіі. Та і сцени насильства не настільки натуралістично жорстокі, тому за будь-яку ретравматизацію можете не переживати. Фільм показує дітям, як реагувати на жорстокість. А батькам - що треба бути уважними до своїх дітей.

Зовсім недавно стався, як на мене, досить дивний випадок зі стрічкою про радянську каральну психіатрію "Божевільні". Мені вона, зізнаюся, не сподобалася. Я люблю такі теми і в них закладений потенціал на значно складніші та несподіваніші перипетії і характери. Але це не має жодного значення. Я пішла її подивитися вдруге через тиждень прокату - була повна зала, людям сподобалося. Я бачила багато позитивних відгуків навіть у токсік-твітері! Люди писали, що хочуть подивитися, але нема зручних сеансів. Фільм почали знімати з показів, хоча варто було дати йому шанс. Включно із сеансами на нормальний час.

Звісно, власники кінотеатрів сто разів праві, коли нарікають на те, що продюсери не рекламують свої фільми. Причому не за місяць. Це треба робити за рік-два, ще зі старту зйомок давати якісь інфоприводи, а не роздуплятися під прокат. Працювати з пресою. Цим не можна легковажити і на це треба шукати гроші. На хорошого піарника/піарницю теж.

Бо фільм - це дуже довго і дуже дорого. Працювати роками і вбухувати мільйони, які потім вилиються у "пшик" - це якось не тойво. Тому давайте якось це питання будемо вирішувати, бо так не можна. Тоді і кінотеатри йтимуть назустріч, якщо бачитимуть від вас якусь активність і креатив. Вони це не раз самі казали - у мене все записано.

А ми з вами, шановні глядачі, теж маємо включатися. Так, часи, коли ми ходили на українське лише аби підтримати - минули. Десь із року 2018 все частіше можна було почути зовсім інші фрази: "Мені це кіно сподобалося не тому, що воно українське, а тому шо класне". І виходить так, що справді хороше кіно ви можете проґавити. Тому давайте не просто стежити, що там нашого у кінотеатрах, але і активно про це говорити. Щоб дізнався і ближній. Можна зі срачами.

Навіть бажано. Усім гарного перегляду і дивіться мені!

Оригінал