Хто і навіщо готує українців до розвороту в бік Росії

Дедалі частіше ми чуємо критику в бік союзників - мовляв, дають мало, не те, занадто повільно. І почасти ця критика правдива. Але давайте замислимося - яка в нас є альтернатива західній допомозі?

Про важливе. Уроки Грузії і Молдови проходять повз нас не вивченими. Українці ніби й розуміють, що Москва зробить все, щоб після війни повернути Україну в свою зону впливу, як повернула Грузію і як повертає Молдову. Але, коли справа доходить до російських агентів в Україні - українці сліпі і глухі.

Просто зараз реалізується масштабний проєкт розвороту України з європейського на російський вектор розвитку. Десятки і сотні проросійських спікерів активно розганяють ідеї про "поганих" союзників. Треба віддати належне, підґрунтя для критики союзників є. Кожен день гинуть наші люди, друзі, знайомі, рідні. І нам би хотілося мати Петріот в кожній ОТГ і безліміт ракет, щоб не гинули хоча б діти. Це дуже сильний емоційний тригер і я розумію, коли люди на емоціях звинувачують союзників, що ті "не закрили небо". Але не підтримую.

Чому я не підтримую публічну критику союзників? Бо я вдячний за ту підтримку, яку ми вже отримали, коли, висловлюючись словами класика, "про@лі" підготовку до війни і озброєння своєї армії. Я не хочу бути свинею, якій міністр оборони Великої Британії має робити зауваження, що вони не Амазон і треба мати елементарну вдячність за вже отриману зброю, перед тим, як вимагати ще.

За даними Мінекономрозвитку військова і економічна допомога наших союзників Україні склала 177 млрд доларів за 2022-23 р.р., а за 2024 очікується ще близько 100 млрд. Загалом виходить 277 млрд доларів. Це майже ШІСТЬ бюджетів України на 2021 рік (доходи). Тобто вдумайтеся в ці цифри: протягом останніх трьох років наші союзники ПОТРОЮВАЛИ бюджет України. До одного бюджету, який заробляли ми, союзники додавали майже по ДВА наших бюджети зверху щорічно.

Погані союзники? Ніт, я не можу погодитися з таким твердженням. І не емоційно, а на підставі фактів, які маю перед собою. Внесок союзників в нашу обороноздатність складно переоцінити. І мені просто дико спостерігати справжнє цькування союзників, влаштоване російськими агентами і корисними ідіотами.

Я навіть можу зрозуміти політиків, які постійно обливають лайном руку, яка їх годує. В політиків інші цілі. Їм не важливо, в яких кордонах буде Україна. Для них має сенс тільки їхня особиста влада. Хай в Україні залишиться одна Київська область, на прокорм їм зі слугами вистачить. Тому вони активно гавкають на союзників, щоб перекинути на них відповідальність за свої поразки на фронті і здобувають електоральні бали ціною втрати союзників.

Але я не розумію простих людей із моєї стрічки, які не здатні скласти 2+2 і зрозуміти, що цькування союзників неухильно наближує Україну до Грузії та Молдови. Бо якщо Америка погана, то хто хороший? Правильно, Московія! І так, відсоток за відсотком, зменшується кількість людей, які будуть голосувати за європейський вибір і збільшується кількість охочих повернутися в родную гавань до окупантів. На жаль, перспектива зростання проросійських настроїв не просто реальна, а НЕМИНУЧА.

Двадцять разів подумайте перед тим, як писати щось про імпотентність Заходу і силу Путіна. Про поганих союзників, які нас не достатньо сильно люблять і цінують. Бо кожен такий пост - це мінус нашому європейському вибору і плюс Путіну.

І коли, не дай боже, після війни в нас почнуться такі само проблеми, як в Грузії та Молдові і ми знову будемо ходити по лезу, як в часи Майданів, згадайте тих єрмаківських позитивчиків, які годували народ байками про поганих американців і схилили Україну до руського міра. Бо кожна дія має наслідки. І думати про них треба вже зараз!!

Оригінал