Ринкові відносини на війні? Ні, так не працює

Росіяни нарікають на негнучке державне регулювання в питаннях виготовлення безпілотників. В Україні - безліч виробників і корупційних схем, причому питання захисту держави у цих закупівлях стоїть навіть не на третьому місці. Як порятувати ситуацію?

Противник скаржиться (не вперше), що прокляті бюрократи заважають його оборонній промисловості гнучко реагувати на зміни на полі бою. Тобто, замовили фпв-дрони на частоту 1 ГГц (умовно), і клепають їх мільйонами на один гігагерц, коли треба вже на два... Або женуть тоннами РЕБи проти фпвішок, яких "кляті укри" давно не випускають і не застосовують. І так далі, і тому подібне. Хочуть більше гнучкості та приватної ініціативи.

А у нас навпаки - мільйон виробників робить мільйон дронів (умовно). Повний бардак і анархія. Великі продавці впарюють, що подорожче, великі закупівельники - купують, що подешевше. І те, й інше не літає, але це неважливо. Головне - ринок і вільна конкуренція. Гнучкість і доходи.

Істина, як завжди, розташована десь посередині. Усі великі демократії та найкращі ринкові економіки світу, так само, як і диктаторські кровожерливі режими, проти яких вони вели боротьбу не на життя, а на смерть, вдавалися в роки війни до жорсткого державного регулювання і розподілу.

Найкращі літаки і найкращі танки виготовляли на всіх заводах одночасно, зокрема на заводах конкурентів. Легкові автомобілі забороняли виробляти (у Штатах), і заводи Форда за держзамовленням, примусово робили танки і бомбардувальники. Багаті, як і бідні, жили на картковій системі і платили прогресивний податок на розкіш, що змушували багатьох просто віддавати надлишки майна на потреби оборони (у Британії).

На сьогодні "суто ринкова" система держзакупівель в Україні програє авторитарній, імперській системі, заснованій на великих заводах і масовому виробництві. Тому "шахеди" щоночі тероризують наші тили. Час змінюватися.

Оригінал