"ПОЛЯНИ" - РУСЬ. РОДОВІД УКРАЇНЦІВ
Запис Нестора Літописця в "Повісті временних літ" про те, що "русь" то - "раніш звані поляни" цілком конкретний. Однак, переклад назви "поляни" на латинь не передає повноти первісної назви населення. Справді, латинь "rus" - поле, пашня, село, земля, але "земля-пашня", яка обробляється, або "земля, яка родить" на відміну, наприклад, від "степу" - пустині, або "лісу" - пущі, тайги. Володар такої "русі" (rus - rura) називається "ruris", або словянізовано "Рюрик".
Важливо враховувати. Коли річ йде про поділ первісних індоєвропейських суспільств на три (чотири) функціональні групи - жерці, землероби, воїни, або брахмани, вайся, кшатрії - то необхідно зазначити, що у індоєвропейських народів верства землеробів вважалася також функціонально правлячою. У той же час "воїни" не претендували на владу в країні. Так, як це видно у розповіді і на прикладі Віщого Олега. З оповідання випливає, що Олег всього лиш регент Ігоря, сина Рюріка, престольного Миколи Селяниновича. Важливо зазначити, що Олег не може бути "князем", якщо він "віщий". Титул "віщий" притаманий главі воїнства - гетьману. "Віщати" - наказувати (наказний гетьман, або - Казанець). Українська народна назва "Віщого" - "Байда" (від "баяти" - "баїя" - віщий). На знак свого титулу гетьман носив "байдак" - нагрудний знак. "Байдюк" - вістовий (таку назву дано посильному, вістовому у літописові).
Російські вчені не володіють і фактично не знають української мови. Російський столичний "бомонд" - хоч петербурзький, хоч московський - формував свій "язик" з великими впливами мови прийшлої еліти, в основному української. Провідними кадрами в Московії, без сумніву, були священики з Києва та інших міст України. Так званий "русскій язик" - у його сучасному вигляді - втратив "наречія" Новгорода, Пськова, Твері, Вологди та, навіть, Смоленська, або тієї ж Костроми. Зросійщення смолян активно відбувалося уже в роки Катерини II. Досить проглянути словник "луганського козака" В. І. Даля, або більш ранній Лексикон Л. Зизанія "Синоніма словеноросская", щоб переконатися у вірності сказаного. Одного разу довелось слухати по російському ТБ лекцію сучасного російського академіка філології А. Залізняка, (людини українського походження). Філолог вже не здатен пояснити такі стародавні слова, як "ізбити" (позбутись), або "кони" (рішення), "при сну" (спати), тощо. Для нього "ізбити" - побити, "кони" - коні (комоні), "при сну" - "приснути-пирскати") і т. і. Знову ж таки, потрібно розуміти, що назва "русь" (іменник) і назва "русский" (прикметник) мають різні значення. Назва "русские" це - переклад назви "черемись" на латинську "russus" - червоно-бурий (черемний). Назва "русь" - "поляни", назва "росіяни" - "борові" (бор - ліс).
Однак, повернемося до "полян". Старовина назва "поляни" утворена на основі грецького дієслова "??????" - знаходитися на певному місці (проживати чи мешкати, по-російськи - обитать) і, що важливо - орати (по-російськи - пахать). Важливо, що грецьке "проживання" - "????????" передає значення "?????" - місто і держава. Тому готи, користуючись своєю готською мовою назвали землю полян "Гардаріка" - від готського "garda" - спільний (дім). При тому, не забудьмо значення грецького слова "??????" ("полево"), як "орати" тому, що Геродот назвав полян "скіфами-орачами". А Велесова книга називає одну з дочок батька Богуслава (з Галичини) - Полева. Дві інші - Скрева і Древа.
Старовинна римська легенда про "Плуг Цинцінната" розкриває ще одну рису "полян", як "державників". Воїн Цинціннат повернувшись з військових походів, повертається і до своєї улюбленної праці - землеробства. Але у пору смути люди кличуть його стати правителем держави, знаючи його розважливість, справедливість, працьовитість. Про цей приклад доброчинності можна знайти слід у малярстві XVII - XVII сторіччя, особливо, в італійському. На одній з картин Цинціннат, одягнений по-селянськи, з плугом, з габлями, спостерігає, як до нього підходить міссія з міста. Це римські воїни. Деякі з них - вершники, вони тримають штандарти. Їх начальник вручає Цинціннату меч і берло (жезл). Картина маляра Т'єполо знаходиться в ленінградському "Ермітажі".
Що стосується назви "Росія", то ця назва була утворена (київськими монахами) на основі лексеми старої ірландської мови "ross" - ліс, тобто "Россія" - "Поліська земля" ("Сільванія", або Залєсская Украина). Назва стосується земель Валдаю (німецьке "der Wald" - ліс), але її місцева назва - "Боровинь". Так, цілковито вірно, сповіщається у тут (в Росії) ще досі не визнанній Велесовій книзі. "Русь" - Поляни (Полєва), а "Россія" - Полісся (Древа). На північ, не бажаючи хреститись у грецьку віру, втекло чимало старовірів. Там вони оселялись серед фінно-угрів.
Оксентій ОНОПЕНКО
місто Москва, Російська Федерація
