Курський наступ: важкі бої, а росіяни не задіяли й половини своїх сил

Українська армія готується зимувати на Курщині, а росіяни - обстріюють Сумщину, щоб відрізати наші підрозділи від постачання. Що відбувається на полях боїв?

Станом на середину вересня стає очевидно, що операція Сил оборони на теренах Курщини має не стільки тактичний, скільки стратегічний характер. І якщо з самого початку військові експерти (перш за все, західні) говорили про те, що це більше схоже на черговий транскордонний рейд, то зараз Україна вже планує осінньо-зимовий період.

Опосередковано про це свідчить звернення до Міжнародного Червоного Хреста. Адже забезпечення цивільного населення на цій контрольованій території - величезний тягар, що ліг на військове командування (а Україна демонстративно відмовилась від створення якихось цивільних органів влади), тож очевидно, що ліпше було б перекласти його на міжнародні інституції. Навряд чи з цього щось вийде, зважаючи на повну імпотентність самої організації, яку ми бачили за роки війни. Але, звісно, спробувати варто.

Тим часом, починаючи з 9 вересня, ситуація на курському напрямку кардинально змінилась. Росіяни невеликими силами (всього 5 танків та 6 БМД одного з підрозділів 51-го парашутно-десантного полку) проводили розвідку боєм зі сторони Корєнево в напрямку важливого населеного пункту Снагость. Та раптом їхній удар, що називається, провалився в пустоту - з невідомих причин спостережні пункти на трасі не чинили опору. Російські десантники зайшли на околиці Снагості і протримались там троє діб, поки 12 вересня українські військові не залишили населений пункт.

Розвиваючи свій несподіваний успіх, інші підрозділи розпочали штурми наших позицій у напрямку Краснооктябрського, Журавлів, Калінова, Погребків. Уранці 10 вересня решта підрозділів 51-го полку та 155-ї бригади морської піхоти почали наступати на Гордіївку та сусідні села з боку Кульбаків. Вони змогли зайняти Гордіївку та сусіднє Внезапноє, але були відбиті біля Апанасівки, 10-го Октября та Краснооктябрського, які перейшли в сіру зону. Якщо подивиться на карту, то це дуже локальні успіхи, але у російській пропаганді вони дуже швидко перетворилися на великий прорив.

Щодо того, чому росіянам вдалось так швидко прорвати нашу оборону, існує декілька версій. Росіяни стверджують, що перед початком російського наступу ЗСУ відвели основні сили зі східної ділянки Курського фронту та з околиць Снагості, залишивши там самі заслони та невеликі загони на позиціях у лісі. І саме ці бійці - від 9 до 39 осіб - потрапили в полон. Типу, за їхніми даними, цих бійців або не попередили про відхід основних сил, або свідомо залишили, щоб прикрити цей відхід. Очевидно, що російські воєнкори прямо екстраполюють досвід власної армії на нашу, де варіант того, що когось "забули" на віддалених спостережних пунктах, мені особисто важко уявити.

Більш релевантною здається неофіційна інформація від українських офіцерів угруповання: цей прорив стався перш за все тому, що підрозділи десантно-штурмових військ та моторизовані бригади, які брали участь в першому етапі, були замінені на бригади територіальної оборони, бо вважалось, що вони можуть сидіти в обороні достатньо міцно. Але, як це траплялося не раз під час повномасштабної війни, вони не виправдали очікувань.

Тим не менш, вже на другий день російського контрнаступу в екстреному порядку на Курщину почали повертати десантників. Щоправда, це викликало певне незадоволення особового складу - адже після виведення з Курщини їм пообіцяли місяць перепочинку. Тим не менш, введення додаткових сил та засобів дозволило збити наступальний натиск росіян.

Починаючи з 11 вересня, серйозні бої розгорнулись навколо Вишнівки, яку росіяни атакували з південного заходу, з боку Кульбаків. Крім Вишнівки Бяхове, Внезапноє та Гордіївка переходили то до одного, то до іншого боку. Російським військовим вдалось закріпитись біля безлюдного селища 10-є Октября. Порожній населений пункт важливий через своє розташування - утримуючи його, вороги можуть атакувати Апанасівку та Вишнівку.

Зате вранці 11 вересня ЗСУ розпочали допоміжний наступ в Глушковському районі. До 15 вересня українським силам в Глушковському районі вдалося наблизитись до Глушкова і просунутись у бік Званого. Це призвело до того, що росіяни почали судорожно перекидати сюди сили для того, щоб не отримати удар в тил. Мало того, таке рішення дозволило ЗСУ контратакувати невеликими групами на майже 10-кілометровій ділянці у районі Гордіївки, Внєзапного та Бяхове.

Тим часом росіянам вдалось просунутись в напрямку Любимівки, Покровського, Дар'їно та Николаєво-Дар'їно. Крім того, не слід забувати про прикордонне Тьоткіно, де бої точаться у південній частині містечка і, скоріш за все, дуже скоро росіяни будуть вимушені покинути його.

У Суджанському районі станом на ранок 17 вересня тривають бойові зіткнення різної інтенсивності в районі н.п. Погребки, Черкаське Порічне, Мартинівка, Руська Конопелька. 16 вересня росіяни заявили про захоплення населеного пункту Борки, однак ні фото, ні відео звідти немає.

Крім того, навряд чи можливо довіряти російським пропагандистським ресурсам, які говорять про призупинення українського контрнаступу в Глушківському районі. Адже 16 вересня - федеральна влада заявила про обов'язкову евакуацію мешканців сусідніх районів: Рильського та Хомутівського Курської області, які межують з Україною. Евакуація може означати одне - наближення бойових дій до цих територій.

Особливості російського контрнаступу в тому, що, по-перше, росіяни задіяли в активних боях поки що всього до 10 тисяч з 40-тисячного угруповання ЗС РФ, зібраного в Курській області. Для повноцінного наступу це явно мало: за найскромнішою оцінкою, Сили оборони України оперують не менше ніж 9 тисячами особового складу.

По-друге, росіяни майже не використовують артилерію та авіацію безпосередньо на лінії бойового зіткнення, адже війна маневрова і випадки "дружнього вогню" на Курщині з самого початку українського наступу траплялися практично щодня. Тому російські генерали вирішили поки що обійтись без масованих артилерійських та авіаційних нальотів. При цьому росіяни активно обстрілюють Сумську область, через яку йде постачання Курського угруповання ЗСУ.

Gazeta.ua