Пристрасті довкола SOCAR: зрада, перемога, просто політика?

Суспільству вкрай важливо каналізувати свій гнів і біль від втрат. Однак не менш важливо - цінувати кожного союзника, який у нас є. Тож чи не краще спрямовувати свій негатив на справжніх ворогів, а не на союзників, які мають власні геополітичні інтереси?

Докину свої 5 копійок до ситуації із SOCAR, який уклав угоду про співпрацю із Газпромом. Давайте проаналізуємо цю історію без гніву та пристрасті. І почнемо з того, що ЄС і Україна давно обговорюють з Алієвим проханням допомогти з транспортуванням газу. Тож підписана угода цілком лягає в цей пазл…

Тож тут немає зради чи перемоги - це питання геополітики та економіки. А тепер про геополітику. Давайте усвідомимо, що країни керуються у своїх діях "інтересами". І це стосується, зокрема, й наших союзників із країн НАТО! І або ми це сприймаємо і вчимося балансувати, або давайте критикувати всіх підряд. І тоді нам буде потрібно переставати співпрацювати й з іншими країнами які так чи інакше мають торгові відносини з Росією. Туреччина, Німеччина, Америка. Перелік продовжувати?

О, це ж до нас їде премʼєр Індії, який у липні був у Росії та робив неполіткоректні заяви. Не пускати його в Україну! Скасувати візит! А як щодо Китаю? Чому ми постійно до нього апелюємо, їздимо в гості, шукаємо підтримку, у той час як він відкрито підіграє РФ? Відчуваєте абсурдність ситуації? Так отож…

З такими темпами та критикою всіх підряд ми залишимось один на один із ворогом… Щоб цього не сталося, давайте переставати критикувати відповідальні компанії, які зокрема, багато допомагають країні та ЗСУ (про те, як Socar Україна допомагав - інформації більш, ніж достатньо). Тож виростаймо з "коротких дитячих штанців" і памʼятаймо - світ не чорно-білий. Він - сірий. А геополітичні, тим паче геоекономічні, інтереси мають понад 100 відтінків сірого…

Оригінал