Вірити у мир із Кремлем - означає добровільно підставляти голову під сокиру

Мріяти приємно, особливо у мир під час війни. Однак жити ілюзіями під час війни - це самогубство. Час нарешті зазирнути в очі реальності?

Останнім часом мовчки спостерігав за тим, як різні суб'єкти ділилися своїми фантазіями про те, що буде якийсь "мир" з росіянами. Наче не чули і не бачили, які вони собі ставлять завдання щодо нас. Повне знищення нашої країни так чи інакше, якщо хто забув.

Деякі кола, пов'язані з електоральними процесами, останнім часом особливо збудилися. Можливість заморозки війни для них означає, що можуть бути вибори, де можна заробити нормально, а не писати прутню в інтернетах за 20 доларів.

Та й багато хто із різних кіл поринули у світ фантазій, все більше віддаляючись від реалій. Колективна Ворохта і колективний фітнес-тренер з Одеси поринули все більше в забуття і радше вчинять колективний суїцид, ніж будуть жити в реальності.

А реальність невблаганно б'є нас мокрою смердючою ганчіркою по писку ракетними ударами по наших містах в годину пік. Єдиний мир, який нам готують російські загарбники - це колективна могила і забуття. Що ми можемо сказати про мир у війні, яку ми не починали, і якої, нагадаю, ми не хотіли. Проте, нас не питали і перед нами досі стоїть ультиматум від х***ла - скласти зброю і підставити голову під сокиру.

Ми можемо битися - і тоді ще будуть якісь варіанти. А можемо здатися - і тоді їх не буде. Але це надто неприємна реальність, яка заважає жити у світі власних суїцидальних фантазій.

Оригінал