Війна на виснаження: що з нею робити?

Із глухого кута, в якому ми опинилися, дипломатичний вихід не передбачений. Ресурси вичерпуються - і в нас, і у ворога. Як розрубати цей гордіїв вузол?

Поточні тези у нашій війні на виснаження. Стартове: чомусь ми вважаємо, що найбыльш лиховісне зараз треба шукати у новинах, які стосуються подій на передовій. Але там картину, за велику рахунком, можна звести до поняття "позиційного глухого кута", буквально в стилі Першої світової, коли обидві сторони докладають значних зусиль на полі бою, але не мають відповідних зрушень.

А лиховісний "туман війни" насправді у тому, які рішення ухвалюватиме РФ далі для продовження війни проти України. Тобто чи буде Кремль оголошувати нову мобілізацію, чи навпаки - масштабує залучення найманців, ну і врешті - як поновлюватиме отримані втрати в техніці та озброєнні, і яку роль там можуть зіграти комори Ким Чен Ина.

Оскільки накопичений росіянами ресурс і потенціал для "великого літнього наступу" на даний момент по суті вичерпано, якось навіть варіант із диверсійним наступом на Сумську область у рашистів так і не перейшов до практичної реалізації.

Чомусь ми думаємо, що навіть війна на виснаження завершується політичним врегулюванням. Але насправді таке завершується в дещо інший спосіб - спочатку одна із сторін війни стикається із тим, що далі просто не може вести бойові дії, а уже потім цей результат фіксується у вигляді відповідних політичних конструкцій. Логіка підказує, що із пастки "війни на виснаження" треба вибиратись, але при спробі виходу можна опинитись у двох нових пастках. Якщо обирати варіант "повільніше виснажуватись" - це все одно війна на виснаження з усіма негативними аспектами, тільки довше. Якщо ж обирати варіант "швидше мобілізовуватись" - то тут починаються свої специфічні нюанси.

Наприклад, чомусь наші західні партнери говорять про необхідність мобілізації людських ресурсів, але при цьому вони доволі скромно мовчать про поставку нових партій техніки та озброєння для активних бойових дій на суходолі. Уже навіть ніхто не береться "відкопувати" нам десь Т-72 чи Leopard 2 із залишків по загашниках. І це все при тому, що, скажімо, ступінь моторизації нашого війська геть недостатній. Хто вміє користуватись The Military Balance, той ще краще зрозуміє, про що я.

Раз у нас пішла мода на "гуманітарні" дискусії про характер війни, то і я у це теж встрягну. От дивіться, брати і сестри українці, за одним із недавніх соцопитувань 60% опитаних наших співвітчизників сказали, що вважають нашу поточну війну екзистенційною. Але тут виникає питання: а от екзистенційна війна - це про засоби для її ведення чи про досягнення певного результату?

За великим рахунком, тут можна було б сказати навіть не "тези", а "вузли". Бо по кожному з питань наче і окреслено просто, але доведеться рубати гордіїв вузол. Ось цей скрін-шот із одного з вітчизняних телеграм-ресурсів лишаю тут навмисно. Кожен із вас може сам знайти цій ілюстрації застосування.

Наприклад, відшукати першоджерело та й переклавши, донести своїй цільовій західній аудиторії, чому економіку РФ санкційним тиском треба довести до стану "нехай жеруть траву". Або, можливо, когось побачене надихне вести свою діяльність в інтересах Перемоги з новою силою. Ну або врешті можливо хтось просто буквально здогадається збирати мегадонати за підписи від вітчизняного бізнесу на ATACMS чи Storm Shadow, ну і відповідно все організувати.

Оригінал