Нижче пекла, страшніше за нього. Шевченко знову мав рацію?

Події, що відбуваються в Україні - настільки поза межами цивілізованих понять добра і зла, що залишаться тільки промовляти услід за Тарасом Шевченком "Аж пекло злякалось"

"Аж пекло злякалось". Запала в душу ця Шевченкова фраза з "Великого льоху". Для багатьох літератур і культур "пекло" - це метафора. Для нас дуже часто - недостатньо точний опис реальності. Занадто декорований.

Те, що відбувається в нас сьогодні, і відбувалося багато разів у минулому - це щось більше, ніж пекло. Це ще нижче. Тому пекло лякається. В його очах страх. Я часом думаю над різницею образу зла - умовно, У "Фаусті" Ґете і у "Фавсті" Григорія Косинки. Дилема Фауста Ґете - уникнути спокуси земним раєм. Бути вищим, ніж прекрасна мить. Дилема українського Фавста - не бути остаточно зжертим пеклом. Бути стійким навіть у жахливій миті. Якщо вийде.

Навіть пекло тут не витримує. Навіть йому треба до терапевта...

Оригінал