Бобри, видихаємо! У нас досі один ворог, і він у Кремлі

War-life баланс - це про нас. Про те, як залишатися людьми і жити - попри все. Як не дозволити ворогам розколоти наше суспільство - і перемогти

Бобри, видихаємо! Пінгвіни потрібні. Пішохідні мости потрібні. Особливо враховуючи, що і пінгвіни, і мости - фінансуються за кошти наших міжнародних партнерів і донорів. Потрібні дороги. Потрібне Євробачення. Потрібен здоровий ґлузд.

Ворог хотів би забрати наше життя. Щоб ми цілими днями сиділи в бомбосховищах. Щоб діти не могли ходити в школу чи на дитячі майданчики. Щоб у нас не було кіно, магазинів, квітів на клумбах. Щоб життя в Україні було схожим на пекло і щоб якомога більше людей покинули країну і не чинили їм спротив. Ось чому б'ють по супермаркета, художніх школах, громадських місцях. Ось чому російські спецслужби хитають українське суспільство і намагаються нацькувати то на центральну владу, то на місцеве самоврядування.

І я розумію, чому така гостра реакція. Мабуть, якби дороги ремонтували в тих місцях, де вони зовсім погані, а не там, де їздить дорогий Віталій Володимирович, критики було б менше. Мабуть, якби компанії друзів Володимира Олександровича ремонтували дороги дешево, а не так, щоб закласти інтереси дорогого Андрія Борисовича, критики було б менше. Але маємо таку владу, на яку заслужили. То маємо самі бути мудріші. Маємо перемагати ворога і одночасно підтримувати war-life баланс. Ось таке цікаве вийшло слово. Ніби всього одна буква змінилася, а скільки нових сенсів!

Маємо жити своє життя тут і зараз. Маємо ростити дітей і робити їх щасливими тут і зараз. Маємо підтримувати інфраструктуру в мінімально прийнятному стані і всі гроші, які можемо, направляти на війну за нашу свободу. Але точно не маємо виїдати одне одному мізки. Ворог у нас всіх один і він не в Києві, а в Кремлі. Пам'ятаємо!