Яка Британія дістанеться Залужному?

Чи варто розкидатися воєначальниками під час найтяжчої в Європі війни? Питання до Зеленського залишається відкритим

У Британії звільнення Валерія Залужного з посади командувача Збройних сил України зустріли без овацій. Британські ЗМІ знали про його популярність серед українських військових та його важливу роль у війні проти російських військ, що досягала критичної точки. Багато хто запитував, чому президент Володимир Зеленський не перевів Залужного на іншу посаду в Міністерстві оборони, адже його досвід дуже потрібен у цій тяжкій війні.

Зміна воєначальників у воєнний час є нормальною практикою. Ніхто не сумнівався, що Україна мала на це право. Але спосіб звільнення Залужного показав, що Зеленський невпевнений у собі, вагається та діє радше непрозоро, аніж відкрито. Україна, як і будь-яка суверенна країна, мала право на ротацію військових командирів, але спосіб, у який відбулося звільнення - негативно позначився на Зеленському. Звільнення Залужного пояснювали станом здоров'я, який не дозволяє йому продовжувати службу в армії. Дуже підозріло, що ця інформація з'явилася лише через місяць після звільнення командувача Збройних сил і, ймовірно, є дезінформацією.

Українська служба BBC та її журналісти проаналізували причини звільнення Залужного. За їхніми висновками, погане здоров'я тут ні до чого, всьому виною політичні конфлікти з президентом. Як писала Українська служба BBC, стосунки Зеленського із Залужним зіпсувалися після того, як у листопаді 2023 року вийшла стаття та інтерв'ю Залужного в британському виданні The Economist. Це спровокувало бурю та запустило процес, який зрештою і призвів до звільнення.

The Economist писав, що винні "неблагополучні стосунки між президентом і його генералом, а також підозри в офісі президента, нібито генерал має політичні амбіції". Зеленський одночасно розлютився на те, що Залужний не попросив дозволу опублікувати свою статтю на Заході - та на його слова про "патову ситуацію" на війні. Окрім того, президент розглядав генерала як загрозу своїй популярності зараз і на майбутніх виборах.

Це й не дивно. Незважаючи на свій образ "ліберального" представника більш демократичного молодого покоління, Зеленський насправді нетерпимий до критиків та опонентів. У 2023 році у британському видавництві Polity Press вийшла нова книга Марії Попової та Оксани Шевель під назвою "Росія і Україна. Заплутані історії. Різні держави". Там ідеться про кримінальні звинувачення проти Віктора Медведчука у державній зраді - як давно назрілі через його тісні зв'язки з Кремлем.

Водночас авторки пишуть, що кримінальні звинувачення проти Петра Порошенка "виявилися проблематичними для демократичних повноважень адміністрації Зеленського". Проти п'ятого президента України було порушено 20 кримінальних справ, а його банківські рахунки заморожені. Ізраїль створив уряд національної єдності одразу після теракту 7 жовтня 2023 року; Уряд національної єдності в Україні - неможливий, оскільки Зеленський надає перевагу вибірковому застосуванню правосуддя проти Порошенка.

Нетерпимість до критики виявилася й у звільненні Вадима Пристайка з посади посла України у Великій Британії у липні 2023 року, одразу після саміту НАТО у Вільнюсі. Пристайко зробив порівняно незначний коментар, в якому розкритикував "сарказм" Зеленського як "нездоровий", і такий, що йде на користь росіянам. Пристайко був правий щодо Зеленського, який, як я писав, повівся недипломатично у Вільнюсі, а його стратегія неприєднання України до ПДЧ (Плану дій щодо членства) була помилковою.
Пристайко намагався відновити непорозуміння між Україною та Великою Британією після того, як британський міністр оборони Бен Уоллес (та інші західні лідери) попросили Зеленського бути більш вдячним за військову допомогу, яку Захід надає його країні. Уоллес відомий свисловом, що українці ставляться до Заходу як до "Амазону".

Залужному не доведеться стикатися з русофільством у Британії, на відміну від ситуації, яка чекала б на нього у Франції чи Німеччині. В Англії існує міжпартійний консенсус щодо засудження агресивної війни Росії проти України. Ймовірне обрання Лейбористської партії на виборах цього року не вплине на британську зовнішню політику.

Водночас Залужний опиниться в ослабленій Британії. У наданні військової допомоги Україні важливі два фактори: харизматичне лідерство з політичною волею та військові запаси. Британія була лідером у Європі у 2022-2023 роках у наданні допомоги Україні, посівши друге місце після США, коли Борис Джонсон був прем'єром, а військових запасів вистачало. Прем'єрміністр Ріші Сунак не має такої харизми і не так відданий Україні, як Джонсон. Важливо, що запаси військової техніки, які могли б бути відправлені в Україну, вичерпані. Британія, як і всі західні країни з 1991 року (окрім США), скоротила чисельність своїх збройних сил та урізала оборонний бюджет. За останні два десятиліття під час правління лейбористів і консерваторів, британська армія була скорочена на третину: зі 110 тис. до 77 тис, а флот і морська піхота з 43 тис. до 33 тис. осіб.

Через це Велика Британія поступилася Німеччині, яка зараз посіла друге місце з надання військової допомоги Україні. Лідерство Заходу, який підтримує Україну, тепер у руках Франції. А її президент Еммануель Макрон бачить себе новим Шарлем де Голлем у питанні згуртування Європи. Франція завжди прагнула незалежності Європи від США, що може статися, якщо Дональд Трамп переможе на виборах у США. Після Brexit Велика Британія більше не є частиною Європи.

Таким чином, Залужний прибуде до Великої Британії під час виборчої кампанії, яка призведе до зміни керівної політичної партії. Одним із його завдань буде лобіювання британської військової допомоги, але це відбуватиметься повільно і складно через низькі витрати на оборону. Тож найближчим часом стане зрозуміло, що Залужному слід було дати іншу посаду в Міноборони України. Його вміння і навички не повинні втрачатися на посаді посла.