Генерал на роздоріжжі

Генерал Залужний - одна з найвагоміших постатей в українському суспільстві. Його відставка для багатьох стала шоком, однак сам він, здається, має свої плани

Інтрига навколо політичного майбутнього Валерія Залужного досягла на цьому тижні своєї кульмінації. Сам відставний головнокомандувач досить довго тримав паузу в своїй публічній активності, уникаючи коментарів, чи навіть натяків на своє майбутнє працевлаштування.

І от, тепер усе закрутилося з шаленою швидкістю. Учора "Соціс" оприлюднює президентський рейтинг Залужного, значно вищий за аналогічний показник у Зеленського. У політиці це як оголошення війни. Чи як напад без оголошення війни. Штаб діючого президента відповів наступного дня теж потужно: Зеленський повідомив про намір призначити генерала послом до Великої Британії. Рішення про це оголошення приймалося явно поспішно, адже йдеться поки що лише про відправку до Лондона агріману.

Про що усе це може свідчити?

Валерій Федорович Залужний цілком несподівано, і навіть випадково став власником величезного політичного капіталу. Не можна сказати, щоб він його добивався чи свідомо собі будував. Можна сказати, навіть, що він його виграв у лотерею, якщо буде доречно так висловитися про ресурс народної довіри і любові. Так в українській політиці вже бувало, і не раз. Але постало питання про "ефективного власника" для цього капіталу.

Власне, обставини відставки Головнокомандувача і його щасливий вираз обличчя в картинці "прощання" з Верховним Головнокомандувачем дозволяють припустити, що питання реалізації своїх політичних активів Валерій Залужний на той момент вже вирішив. Певний план у нього був. Але йшлося не тільки про його плани.

Нинішній поворот у цьому сюжеті показує, що у певних політичних сил був (щонайменше, станом на вчора) план щодо залучення Залужного як лідера майбутньої опозиції. Неважко вирахувати й те, що в цій ролі він мав замінити вже очевидно непрохідного кандидата в президенти Петра Порошенка. Але цей план точно не міг подобатися Банковій. Команда Зеленського, вочевидь, намагалася "купити" пакет політичних акцій Залужного, заплативши за нього непогану ціну.

Питання, з ким, все ж таки, домовився у підсумку Залужний, поки що не має чіткої відповіді. Якщо він від самого початку діяв узгоджено з Зеленським, то публікація його президентського рейтингу виглядає як остання відчайдушна спроба опозиції спокусити генерала запаморочливою політичною кар'єрою. Якщо ж Валерій Федорович вже подумки торував собі шлях у велику політику, то нинішній хід команди президента є не менш ефектною спробою "збити льотчика" у момент його старту.

Прояснити ситуацію може лише сам генерал Залужний. Але щось підказує, що в нинішній гострій ситуації він візьме паузу.

Поїздка в Лондон, де генерал, принаймні, ще деякий час, буде оточений увагою і шаною, може бути привабливою перспективою. Але серйозну дипломатичну кар'єру бойовому генералу починати вже пізнувато. Не на те він вчився і не в тому він досягнув справжнього професіоналізму. Очевидно, що це буде більше схоже на "заслужений відпочинок". І навряд чи це сподобається його численним прихильникам в Україні.

Свого часу передвиборчий штаб Леоніда Кучми зумів нейтралізувати досить небезпечного політичного конкурента - генерала Євгена Марчука. Після виборів 1999 року колишній кандидат у президенти Марчук став секретарем РНБО, а потім міністром оборони. Втім, навряд чи він вважав, що при цьому реалізував свій політичний капітал за вигідною ціною. І загадкові обставини появи "плівок Мельниченка" мали б показати його "покупцеві" Леоніду Кучмі, де той прорахувався.

У штабі Зеленського сьогодні працюють ті самі політтехнологи з пулу Віктора Пінчука, які свого часу показали майстер-клас на виборах 1999 року. У штабі опозиції теж зібралися не новачки. Тому нас чекає попереду багато цікавого і захопливого.