Насувається катастрофа. Наступний рік не принесе хороших новин

Як правило, я маю оптимістичні і песимістичні сценарії. Але на наступний рік в мене тільки песимістичний

Даний прогноз є виключно моєю суб'єктивною думкою. Він ґрунтується на моєму особистому аналізі тільки відкритої публічної інформації.

Як правило, я маю оптимістичні і песимістичні сценарії. Але на наступний рік в мене тільки песимістичний. Справа в тому, що я враховую не тільки сили сторін та їх спроможності. В першу чергу я звертаю увагу на "волю до перемоги". Що це таке, можна пояснити на спортивних поєдинках, коли суперники не рівні - слабший може виграти завдяки своїй "волі". Воля - це колосальна мобілізація фізичного та інтелектуального ресурсу з метою перемоги. Основу волі нації формує її єдність, і ось тут у нас насувається катастрофа.

2023 рік став роком формування в нас трьох різних Україн. Одна Україна щодня бореться з ворогом за перемогу і виживання. Це мільйони людей, які приєднались до сил оборони, або волонтерять. Друга Україна адаптувалася до життя під час війни і займається особистими питаннями заробітків на бюджеті, бруківках, укриттях, та іншому. Третя Україна почала гратися в політику і готуватися до виборів. Всі ці три України не чують одна одної і живуть в паралельній реальності. Існування цього розподілу буде визначати нашу обмежену спроможність діяти наступного року. Саме тому я песиміст.

Війна більше не має жодних дат і періодів завершення. Оскільки війна закінчиться не завдяки перемозі на полі бою, а виключно через внутрішнє падіння однієї з країн. Революції, політичні кризи, економічна нестабільність наближають завершення війни більше, чим нові танки, літаки чи ракети. Саме так завершувалась Перша світова, і саме на неї найбільше схожа наша ситуація. І поки що внутрішні розколи України створюють більше загрози нашому програшу, чим російському (хоча в них теж багато проблем).

На фронті наступний рік стане роком "великого закопування". Ми переходимо в активну оборону, і ніяких великих наступів з нашого боку наступного року не буде. Будуть контратаки, будуть успішні операції, але локального рівня. Успіх нашої оборони буде великою мірою залежати саме від масштабу закопування. Нам доведеться відступити з ряду населених пунктів, в тому числі з тих, за які зараз йдуть бої. Мета - вирівнювання лінії фронту та збереження особового складу. Тому я думаю, що наступного року лінія фронту стабілізується, і буде зберігатись попри часом інтенсивні бої.

Мобілізація стане одним з ключових питань наступного року. Тут я теж песиміст. Попри посилення методів мобілізації відсоток виконання плану буде залишатись низьким. Це пов'язано з тим, що на мобілізацію більше впливає моральний дух, чим силові методи воєнкомів. А моральний дух в нашого суспільства сильно підупав, на фоні не менш провальної комунікаційної політики.

На жаль, я прогнозую зміну військового керівництва, в тому числі на найвищому рівні. Водночас розвалений і неспроможний уряд буде ще більше розвалюватись, але системних змін там не буде. Для того, щоб витримати наступний рік, ми мусимо максимально перейти на військові рейки. Більше того, через політичні проблеми всередині Заходу від нас будуть більше вимагати покладатись на свої сили. І ці вимоги будуть звучати все голосніше і голосніше. Допомогу ми будемо отримувати, але не вчасно і не в обіцяних обсягах. Так, влітку ми вперше зможемо використати F-16, але дуже обмежено і їх вплив буде мінімальний. Конференції з презентаціями від Мінекономіки будуть викликати сміх на Заході. А єдине, чого там будуть очікувати, - зрозумілого плану переведення економіки на військові рейки.

Найбільша загроза для наступного року - це вибори. 17 березня Путін переобереться. Захід буде змушений визнати ці вибори, інакше будуть неможливі жодні переговори в перспективі. Як тільки це станеться, розгорнеться потужна кампанія з дискредитації України у світі, як недемократичної держави. Орбан, Фіцо та інші відразу поставлять питання припинення допомоги. Звинувачення активно і пасивно будуть підтримувати країни БРІКС. Найбільшою проблемою буде заява Трампа. Якщо він скаже, що не визнає Зеленського президентом - ми опинимося в жахливій ситуації і, скоріше за все, будемо змушені проводити вибори. Зрештою, оскільки у нас є політичний і суспільний консенсус, щоб не проводити вибори, то я б краще провів формальні вибори з переобрання Зеленського до завершення війни. Формальні в тому смислі, що всі політичні сили б підтримали президента на цих виборах. Такий консенсус вкупі з, наприклад, результатами голосування на рівні 90% могли б бути потужним сигналом всьому світу. Я прогнозую, що спочатку ми не проведемо вибори, тоді в нас почнуться проблеми, і ми проведемо їх восени разом з парламентськими. Політичні сили домовляться переобрати Зеленського, але от в парламент будуть вимагати вільних виборів.

Підсумовуючи, наступний рік не стане роком завершення війни. Він не принесе нам хороших новин у вигляді входу в Крим чи виходу на кордони 1991 року. Але разом з цим, не повинно статись і якихось великих катастроф.

Оригінал