Феномен Ізраїлю. Що дозволяє євреям виживати в арабському світі

Головна перемога у війні – цивілізаційна. Ми повинні прийняти це як аксіому

Про технологічний, інвестиційний та економічний базис розвитку Ізраїлю писали багато. Так само, як і про розвиток промисловості та ВПК як похідної від промислового успіху.

На жаль, у контексті успіху Ізраїлю мало пишуть про його демографію.

А ось тут криється справжній феномен.

У 1973 році, тобто під час війни Судного дня і після Війни на виснаження, в Ізраїлі проживало 3,3 млн людей. Нині – майже 9,4 млн. З них 74% – євреї. Тобто зростання майже втричі. Це є фундаментом національного виживання євреїв в арабському світі.

На це спрямовані основні економічні стимули та політика держави. Програми репатріації, алія, чи "сходження на гору" в перекладі з івриту.

А тепер питання: чи приїхали б до Ізраїлю репатріанти, якби там закрили країну на залізну завісу, ловили людей на вулицях, били в місцях комплектації? Чи приїхали б євреї з СРСР до Ізраїля, якби він був такою ж закритою країною?

Тож повторюся.

Головна перемога у війні – цивілізаційна.

Головна політика – людиноцентрична.

Тотальні методи війни у відкритому інформаційному суспільстві – не працюють.

Тривала моральна та правова анестезія призводить лише до деградації суспільства та влади.

Тривале обмеження права і свободи громадян веде до руйнівних внутрішніх процесів і деструкції держави.

Майбутнє України – у побудові суспільства вільних людей та економіки вільних підприємців.

Будь-які спроби збудувати в Україні закриту обмежувальну модель рівносильні цивілізаційній поразці.

Оригінал