Попри війну та корупцію. Те, що може зробити для незалежності кожен

Не треба чекати, поки країну захистить та відбудує хтось інший – треба приймати участь у всіх активних діях та в контролі влади

Сьогодні ми святкуємо 32 роки незалежности України. І це вже друге свято під час тотальної війни, на меті якої було знищення незалежності України Росією. Але Україна є, і ми святкуємо! Тож від душі щиро вітаю всіх нас з Днем Незалежності України!

З самого початку, ще в 1991 році, нам дуже легко дісталась наша незалежність, і, на жаль, багато громадян її не оцінили. Не змогли. Але в 2014 році ми були вимушені заплатити за право бути незалежною державою життям наших близьких, друзів, братів, сестер, батьків, співгромадян. Так, війна багато що змінила в приорітетах, та допомогла згуртуватися навколо захисту держави від російської агресії. І зараз ми можемо оцінити те, що маємо. За роки незалежності нам вдалося подолати величезні труднощі становлення держави, і хай не все ще у нас вийшло, але ми йдемо цим шляхом. Так, не все в нас виходить одразу і не все вдається. Так, лише після 2014 року ми намагаємось позбутися впливу Росії та комплексу меншовартості. Так, у нас тотальна війна, політична криза в середині країни, політично неосвічені громадяни, старі і нові олігархи, які переслідують лише свої цілі, багато незрозумілості в тому, який вектором буде йти держава, гучні заяви про шлях до ЄС та НАТО без потужних рухів, інфантильність виборців, вирують патерналістичні настрої, у Верховній Раді сидять в переважній більшості фрікі, корупціонери, злодії та хапуги, а ще є купа інших проблем. Але ми долаємо їх. Може повільніше, ніж могли би чи хотіли би, але кожна країна дорослішає тоді, коли дорослішають її громадяни. Або зникає з політичної мапи.

День Незалежності України для нас є святом єднання, переоцінки наших ідеалів і орієнтирів розвитку державності та зміцнення стабільності. Не має значення, де ми народилися: у Києві чи Севастополі, Львові чи Донецьку, Полтаві чи Одесі, Чернівцях чи Херсоні, Харкові чи Дніпрі, не має значення, скільки нам років і якої ми статі. Лише одне має вирішальне значення: наша спільна батьківщина, бажання жити в незалежній правовій державі і наше спільне майбутнє. Ми або за нашу незалежну Україну і тоді ми разом, або хтось проти – і тоді він ворог. А ворог повинен бути знищений. Повірте та зрозумійте, що тільки разом ми можемо перемогти ворога та змінити Україну. Головне – це зрозуміти, що не треба чекати, поки країну захистять інші, що країну відбудують інші та що країну зроблять європейською інші, а треба приймати участь у всіх активних діях та в контролі влади. Бо в нашій країні якщо владу не контролювати, то знов втратимо час та можливості. Це аксіома.

Попри бажання окупантів, Україна відбилася, далі звільняє свою територію та існує. Чергова дата в 32 роки – це свято, яке втілило в собі давнє прагнення нашого народу до свободи і самовизначення, яке помножено на зусилля воїнів України. Незалежність стала новою точкою відліку в житті кожного українця. І тому хочеться побажати, щоб кожен з нас в першу чергу почав з власної незалежності! Саме так!

Незалежності від шкідливих звичок, незалежності від чужої думки, незалежності від усіх неприємностей, незалежності від байдужості. Нехай незалежно ні від чого, нам і далі вдається знаходити в житті позитивні моменти та радощі! Сподіваюсь, що гордість за країну буде обов'язковою складовою для будь-якого громадянина незалежно від його віку, статі або політичних поглядів. Бажаю всім нам перемоги не лише над російськими окупантами, а й у вирішенні нашого спільного головного завдання – побудови правової, заможної, демократичної, цивілізованої, процвітаючої України.

І пам'ятайте, що сьогодні День Незалежності ми святкуємо лише завдяки героїчним зусиллям наших воїнів. Тож, щира подяка кожному оборонцю України, який зі зброєю в руках зробив це свято можливим.

Зі святом вас, друзі! Слава Україні!

Оригінал