Ми вигризаємо право на Чорне море. Що відбувається на воді

Можливо, Україна першою у воєнній історії зуміла втілити концепцію "москітного флоту", за якою компактні й технологічні малі кораблі примушують флот ворога зменшити свою активність

Підбити отой десантний корабель "Оленегорский горняк" 4 серпня в Новоросійську було важливо не тому, що в цього ВДК назва буквально ріже очі. А тому, що як мінімум з осені 2022 року рашисти налагодили стабільну доставку своїх військових вантажів морем до портів тимчасово окупованих Бердянська та Маріуполя з використанням саме десантних кораблів у Чорному морі.

План десанту на Одесу ще з квітня 2022 року втратив актуальність, але на тилових комунікаціях десантні кораблі ВМФ РФ стали для ворога ледь чи не ідеальним інструментом логістики хоча б тому, що з них для вивантаження колісної техніки не треба портове спецобладнання, причалу достатньо.

А перевалочною базою для цього трафіку став саме Новоросійськ, досі переважно тилова база. Саме тому наші катери-камікадзе йшли туди, саме тому й цілились в ціль типу "десантний корабель".

Підбитий 5 серпня танкер Sig до початку серпня 2023 року з певною регулярністю використовувався і для доставки авіаційного палива для контингенту військ РФ у Сирії.

Але на цей раз цілком міг везти авіапаливо й для російських літаків тактичної авіації, що безпосередньо атакують Україну. Тим більш, що в цей танкер можна було залити аж до 9 тис. т пального, і це дуже велика кількість ресурсу.

Але далі треба розуміти, що атаки наших морських дронів – це історія, зав'язана не тільки на технології, але й на фортуні також.

Ну бо наприклад в тому ж Новоросійську стояв і найбільший десантний корабель росіян у Чорному морі "Петр Моргунов" (з Північного флоту, перейшов в лютому 2022 року напередодні вторгнення), і от до нього дійти не вдалось.

Очевидно, в останні місяців дев'ять було точно кілька спроб атакувати катерами-камікадзе російські кораблі-носії "Калібрів", але це поки що не вдалось.

Плюс до того самі ж рашисти постійно вживають засобів до протидії нашим морським дронам. І тут мова не тільки про засоби фізичного захисту, як додаткові бонові загородження на вхід до важливих баз чи додаткову берегову артилерію (навіть якщо це зенітки 2М-3М часів Другої світової війни в тимчасово окупованому Севастополі).

Росіяни уже почали експериментувати із установкою засобів РЕБ безпосередньо на свої кораблі. Наприклад, один із ракетних корветів, залучений до параду в Санкт-Петербурзі на День ВМФ РФ 30 липня, був помічений з елементами ймовірно "сухопутної" станції РЕБ "Поле-21".

Ну і врешті, рашисти також докладають зусиль, щоб отримати власні катери-камікадзе. Цілком ймовірно, що і таку зброю Росія проситиме в Ірану, хоча окупанти заявляють про намір створити власні центри по морським безпілотникам в окупованих Маріуполі та Севастополі.

Перераховане в чотирьох попередніх абзацах аж ніяк не означає, що наша країна не має продовжувати атаки морськими дронами й "прокачувати" технології виробництва й застосування такої зброї.

Якраз навпаки – можливо, Україна першою у воєнній історії зуміла в ідеальному вимірі втілити концепцію "москітного флоту", за якою компактні й технологічні малі кораблі примушують флот ворога або зменшити свою активність, або взагалі відмовитись від активності у відкритому морі.

Просто треба бути готовими до того, що це не буде шлях із швидким результатом. Ну бо жодна технологія в світі не дає відразу бажаного.

Своє право на Чорне море Україні доведеться буквально вигризати у рашистів. Тому набіги морськими дронами на Новоросійськ і в район Керченської затоки були аж ніяк не фінальні в цій історії.

Оригінал