Заміна директора "прачечной" не вирішить її проблем

Бо причина проблем – не у міністрові, а в культурі

У часи комуністичного поневолення неосяжними просторами нашої колишньої батьківщини ходив непристойний анекдот, герой якого помилився номером і потрапив не до "прачечной", а до міністерства культури. Анекдот цей виявився настільки влучним і живучим, що якийсь київський дотепник відкрив кілька років тому навпроти Міністерства культури ресторан під назвою "Прачечная". Не знаю, що з тим рестораном тепер – давно там не був. Може, він і досі тішить відвідувачів чимось смачним, а може, потрапив під дерусифікацію чи просто збанкрутів, що часто трапляється із закладами, чиї господарі всю свою фантазію витрачають на придумування назви, а не на роботу.

Натомість "прачечній", що навпроти, тобто Міністерству культури України, нічого не загрожує. Хіба що поміняють одного міністра на іншого, перейменують чи об'єднають ще з яким відомством. Саме цей процес і відбувається нині у тій "прачечній", чиї очільники за останні десятиліття зробили все можливе, аби той непристойний анекдот із минулого максимально відповідав дійсності. Інших варіантів немає, хто б не очолив наше Міністерство культури чи "офіс культури", як може його переназвати наша винахідлива влада.

Бо причина не у міністрові, а у культурі, наявність чи відсутність якої ніяк не залежить від роботи міністерства. У тих же США немає і ніколи не було міністерства культури, що не заважає Голлівуду панувати у світовому кіно, Бродвею – у світовому театрі і так далі. Тому що культуру створюють не міністри, а митці – поети, композитори, режисери, актори, письменники… А міністри, там де вони є, лише розтринькують бюджетні кошти "на культуру". Коли тринькаєш правильно і без скандалів – залишаєшся міністром, коли ні – розтринькувати буде хтось інший. Ось, власне і все, що варто знати про заміну директора "прачечной", перепрошую, Міністерства культури України.

Оригінал