Чому РФ обстрілює міста, які вважає "своїми"? Пояснення є
У випадку "русского мира" маємо дивний пазл: агресивне поширення території "свого" і водночас миттєве зараження всієї цієї території духом "чужого"
Рус*я продовжуватиме обстрілювати міста, які вона записала в "русский мир", і знищувати церкви МП. Чому?
Бо в російській політиці та культурі стерте розрізнення між своїм і чужим. "Своїм" проголошується все, що стало предметом експансії і загарбання; але це "своє" одразу відчужується, наповнюється вірусом ворожості, перетворюється на чуже.
Спробую пояснити.
Поділ на свій/чужий – важливий культурний код. Європейська філософія та гуманітаристика ХХ століття намагалися цей поділ помʼякшити а) через прийняття, що світ не обмежується "своїм"; б) через прийняття, що "чужий" та "інший" – не обовʼязково ворожий.
Це добре – але не треба йти занадто далеко. Так, важливо помʼякшувати токсичні прояви цього поділу, але коли він стирається – маємо не менш загрозливі речі, ніж коли він загострюється.
Якраз у російській політиці й культурі цей поділ стертий. І стертий він двома способами: а) територія "свого" стала в Росії безмежно широкою. Звідси – агресивне небажання бачити свої межі, а тому й межі інших. І йдеться не лише про територію "великой страны" і "русского мира", а й про територію світу загалом. Тому – месіанізм, "всеєдінство", "всесвітня революція" тощо б) водночас "своє" змішується з "чужим" – аж до точки, коли будь-яке "своє" стає насправді чужим. Простір декларується "своїм", але не освоюється; люди декларуються "своїми", але трактуються як вороги.
Особливість функціонування Росії протягом багатьох століть – це безупинне продукування категорії внутрішніх ворогів з тих, хто ніби-то був "своїм"
Тому особливість функціонування Росії протягом багатьох століть – це безупинне продукування категорії внутрішніх ворогів з тих, хто ніби-то був "своїм". Сталінський терор – класичний приклад.
І тому ми маємо цей дивний пазл: агресивне поширення території "свого" і водночас миттєве зараження всієї цієї території духом "чужого".
Межа між "своїм" і "чужим" зникає – натомість все перетворюється на велику масу "свого", що стало "чужим".
Це те, чого не розуміли прихильники "русского мира" протягом цілих десятиліть і в нас, і деінде в іншому світі: Росія їх знищує і знищуватиме так само нещадно, як і "чужих". Навіть попри те, що вони "свої".
Ніяких "своїх" для Росії немає. Є лише безмежний океан загарбаного та замученого, який проголошений "своїм", але насправді одразу трактується як "чужий"
Бо ніяких "своїх" для Росії немає. Є лише безмежний океан загарбаного та замученого, який проголошений "своїм", але насправді одразу трактується як "чужий", назавжди відчужений, назавжди ворожий, з яким ти спілкуєшся тільки мовою насильства.
Така от "гуманітаристика".
Коментарі