Стадіони, дороги та овочерізки. Коли вже це припиниться?

Я би дуже не хотіла, аби гроші місцевих бюджетів пішли в общак і вигулькнули у вигляді нових маєтків на Марбельї та бізнесів у Ніцці

Давид Арахамія написав грізний пост про місцеву владу, яка начебто витрачає кошти на стадіони, дороги і овочерізки. І натякнув, що можуть підкрутити гайки місцевому самоврядуванню під шумок воєнного часу.

Все було би нічого. І стадіон в Ківерцях в умовах війни – справді не найпотрібніша річ.

Однак про це говорить Давид Арахамія – керівник президентської фракції у Верховній раді, який півроку божився, що ось-ось і е-декларування повернуть назад. І поки повне зеро. Це той самий Арахамія, який кілька днів тому розказував про 15 кіло набраної ваги і пиятику в бункері Офісу президента в перші дні війни. Цей самий Давид – у минулому військовий волонтер, який мав би чудово розуміти логістику, потреби і як налагодити власне оборонне виробництво. Але "але".

Місцева влада і справді не янголи, і це типовий зріз українського суспільства. Але близько місяця тому Європарламент ухвалив резолюцію, де натякнув, що місцеве самоврядування ламати через коліна не треба. І децентралізація – головна умова відновлення та майбутніх інвестицій.

Здається, коли корупційні скандали почали доганяти вище політичне керівництво все більше, влада вирішила розділити статуетку корупціонерів з місцевим самоврядуванням.

Що ж робити в умовах війни з грошима місцевого самоврядування? Я би дуже не хотіла, аби гроші місцевих бюджетів пішли в общак і вигулькнули у вигляді нових маєтків на Марбельї та нових бізнесів у Дубаї та Ніцці. Однак з овочерізками в умовах, коли бракує дронів, треба би губозакатувальну машинку.

Як визначити, де критичні витрати, а де – ні?

Ремонт каналізації, важливої розв'язки, важливого моста чи водогону – однозначно критичні витрати. Ось вигулькнула новина, що міст Патона тримається на соплях. Безумовно, його ремонт – критична витрата, бо картинка великої трощі з падаючими десятками авто у воду – саме те, що треба для дискредитації України. Мовляв, подивіться, що це за страна? Там все хитке і декоративне.

Є багато дискусій щодо добудови, наприклад, музею Голодомору. Скажімо так, тут на перспективу він скоріше треба. Бо я пам'ятаю, як до 2014 року чимало депутатів різних рівнів говорили, що Голодомора нєт. А нині його масово визнають уряди геноцидом українського народу.

Чи потрібні овочерізки та м'ячі? Очевидно ніт.

Чи потрібні новорічні фільми на "Фрідомі" та сама кунсткамера на общепонятном за сотні мільонів гривень? Однозначно – ні.

Фіналізуємо. Регулярно з'являються новини про прямі грошові транші від західних урядів. Податкова каже, що бізнес платить податки попри все. Тобто гроші є. Питання, як їх витрачають.

Оригінал