Які літаки нам дадуть і чи вистачить їх для війни

Швеція поки що декларує, що не має "зайвих" літаків Gripen для передачі Україні, бо в шведських ВПС "всього лише" 96 таких літаків.

Етап з рішенням по F-16 уже пройшли, тепер на черзі етап по Eurofighter та Gripen

- Міністр оборони Рєзніков закликав Велику Британію та Німеччину передати нам багатоцільові літаки Eurofighter Typhoon.

І заодно описав конструкцію, за якої британці вже начебто готові вчити наших льотчиків на Eurofighter, а зі шведами йдуть перемовини про підготовку на JAS 39 Gripen.

Ситуація настільки цікава, що її варто розгорнути окремо.

Як тільки стало відомо про політичне рішення по F-16 для України, від окремих спікерів одразу пішли напівофіційні та невиправдано оптимістичні коментарі про те, що буквально "передача цих літаків допоможе виграти війну".

Але згодом тональність стала якось поміркованішою. Бо, наприклад, начальник авіації ПС ЗСУ Голубцов пояснив в одному з інтерв'ю, що для переваги над окупантами лише на одному операційному напрямку потрібно буде чотири ескадрильї на F-16, тобто 48 машин.

І це на тлі того, що за найбільш на зараз оптимістичними підрахунками от десь півсотню боєздатних F-16 для України вдасться назбирати: наприклад, як виявилось, із 40 наявних у Голландії літаків цього типу в льотному стані лише 24 одиниці, а інші 16 – хіба що розбирати на комплектуючі. А при цьому Рєзніков заявив, що нам треба 120 сучасних бойових літаків.

Тому, схоже, в хід і пішли варіанти, які обговорювались навіть публічно під час оформлення "авіаційної коаліції" ще взимку цього року, але котрі по різних причинах в роботу до цього моменту не пішли.

Наприклад, комбінацію "британські Eurofighter + шведські Gripen" для України як цілком робочу фахівці британського Королівського інституту оборонних досліджень (RUSI) прописували ще в лютому цього року.

Схема мала бути такою: спочатку британці дають нам винищувачі Eurofighter у найпершій модифікації Tranche 1 саме під завдання ППО, які можуть "всього лише" запускати зокрема ракети "повітря-повітря" AIM-120D з дальністю стрільби аж до 180 км (чого насправді цілком достатньо, щоб збивати пір'я рашистам на будь-яких дистанціях), а уже потім шведи дають деяку кількість JAS 39 Gripen.

Комбінаторика полягала в тому, що якщо для обслуговування Eurofighter на наших аеродромах потрібні фахівці від BAE Systems, бо бачте дуже складний літак, то у випадку із JAS 39 Gripen картина кардинально протилежна, бо цей винищувач створювався саме під обслуговування "в польових умовах".

Схема була робочою, але в роботу не пішла, судячи з усього, саме тому, що тоді для нашої сторони був пріоритетним саме F-16, про що в одному із виступів говорив Воллес. Але тепер, схоже, в роботу таки піде, про що, наприклад, натякає новина про "захід" в Україну тої ж BAE Systems.

Швеція поки що декларує, що не має "зайвих" літаків Gripen для передачі Україні, бо в шведських ВПС "всього лише" 96 таких літаків.

Але схоже, що реальний інтерес шведів в контексті "літакової коаліції" для України є в такій послідовності: у шведських ВПС немає "вільних" літаків; ну а в корпорації Saab давно не було нових замовників на винищувачі.

У рівнянні по Eurofighter є ще один не розкритий елемент – це взагалі-то Італія. Котра теж учасник колективної програми по виробництву цих літаків, котра має (начебто) найкращі потужності серед усіх країн НАТО по підготовці льотчиків на цей тип винищувачів. І схоже, що саме про "Єврофайтери" була мова, коли Зеленський відвідував Італію.

Схоже, що якщо Швеція ще вагається по Gripen, то як мінімум Італія та Велика Британія мають позитивне рішення по Eurofighter, але його потрібно ще озвучити офіційно, і далі виникає питання по строкам.

Інертність Німеччини в питанні бойових літаків можна як мінімум зрозуміти, хоча вона може гальмувати загальне рішення по Eurofighter для України.

Бо там міг як мінімум зашкодити пасіонарний наскок ще посла Мельника в Twitter на Шольца з вимогою дати ударні літаки Tornado.

Навіть зухвалість як ресурс потрібно витрачати на щось адекватне, а водночас технічний стан німецьких Tornado насправді такий, що там уже на голки пора різати ті літаки. Майже весь парк своїх Tornado німці поставили на капітальний ремонт лише для того, щоб бодай "на папері" мати носії тактичної ядерної зброї в рамках зобов'язань НАТО, поки не будуть поставлені американські F-35, і там горизонт планування – максимум до 2030 року.

Але це при тому, що в Німеччини як мінімум були справні Eurofighter на зберіганні, щоб у 2022 році як мінімум три такі літаки продати Австрії (у якої всього 15 винищувачів, тому більше й не треба).

На цьому всьому фоні аж цікаво, чим завершиться історія з пропозиціями Чехії постачати нам то перспективні L-259, то давно серійні L-159 в якості легких штурмовиків та "літаючих парт" для ЗСУ. Ну бо щоб готувати льотчиків на новітні літаки, старих L-39C може бути вже недостатньо.

Так, це може виглядати розчаруванням, коли на шляху до сучасної авіації для ЗСУ та "закритого неба" замість спринту доведеться бігти марафон. Але тут саме та ситуація, коли в екстреному режимі доводиться надолужувати відставання останніх років 30.

Бо вперше про необхідність переходу нашої авіації та ППО та літаки F-16 чи Eurofighter, та про необхідність ЗРК Patriot у вітчизняній профільній літературі мова була ще на початку 2000-х років. І це були настільки "старорежимні" часи, що тоді наприклад писали не Eurofighter, а EF 2000.

Чому так вийшло, кожен може сам знайти свою відповідь.

Оригінал