Що спільного між бідністю, брехнею та життями солдатів

В кожному українці живе маленький Поворознюк

У нас мало зброї, бо Україна бідна і не може собі дозволити купити стільки, скільки треба. За нестачу зброї на фронті платять життями солдатів.

Чому ми бідна країна? Бо корупція і несплата податків. З одного боку, чиновники розкрадають куций бюджет. З іншого – бюджет куций, бо підприємці масово не платять податки.

Найпростіший приклад – заробітна плата. Статистики тут бути не може, але, за моїми відчуттями, зараз більше половини роботодавців платять зарплати в конвертах. З іншими податками – аналогічно. Чому так? Бо брехати в Україні не соромно. Якщо в Великобританії, Німеччині, США, Японії брехня – то кінець кар'єри, в Україні – початок. Тищенко, Вітренко, Татаров не дадуть збрехати.

В обговоренні кейсу Субботи мені цікавий вже не сам персонаж, а реакція суспільства. В коменти приходять люди і на повному серйозі пропонують послухати його лекції. Які в сраку лекції, люде? Чи ви подуріли? Слухати, щоб що? Може, ще й диплом психолога йому видати, бо подкаст цікавий?

Брехня – це гарантія нової й нової брехні. Для чого напружуватися, щось вчити, до чогось прагнути, якщо можна просто збрехати, що ти астронавт NASA чи маєш вчений ступінь? Брехуни завжди так роблять.

Коли суспільство звикає до брехні, несплата податків теж стає нормою. Як казав Поворознюк, "я у людей не краду, я краду у держави!" І йому аплодують, не задумуються, звідки береться у держави. А береться ж за рахунок нас з вами!

Отак і живемо. Брешемо самі, толеруємо чужу брехню. Не платимо податки, бо ж в кожному живе маленький Поворознюк. А потім – чомусь! – у нас бідна країна. І немає зброї. І доводиться за все те платити на фронті власними життями. Сумно...

Оригінал