Пʼять унікальних речей, на яких досі тримається Україна

І які були створені Шевченком

Тарас точно наш батько-засновник. Він створив деякі речі, на яких наша країна і досі тримається.

Він зробив ідею України інклюзивною. "Козацький міф" він поширив на широкі маси людей, передусім на селян.

Він дав хліборобам відчуття належності до воїнства. Може, не дав, але точно нагадав. І цей ейдос хлібороба-воїна – людини, яка піклується про майбутнє, вирощуючи живе, але коли треба, то візьме шаблю, мушкет чи джавелін у руки і піде воювати – він і досі ого-го, як з нами живе.

Він створив ого-го який "вірусний контент". Причому вірусний на сотні років уперед. Особливість його поезії – в тому, що її повторюють, "мемизують" і співають. Це література, яка проникає в тіла (бо стає співом) і яка виходить далеко за межі автора (бо повторюється великою кількістю людей). Мабуть, Тарас – найбільш "мемизований" письменник у світовій літературі.

Він довів, що нація може творитися без суверена і до суверена. І тоді вона суверену може диктувати правила гри. І може вижити без держави якийсь час, якщо має сильні низові інстинкти і низову комунікацію. Наша нація не зовсім політична і не зовсім етнічна, вона ботанічна.

Він показав, що Україна справді здатна постати з попелу. Шевченко зʼявився тоді, коли в Російській імперії вже встигли оголосити епітафію по Україні – зробив це Пушкін у "Полтаві", зробив це певною мірою навіть Гоголь, на жаль. Про це писав Маланюк, і правильно писав. І саме Шевченко і кирило-мефодіївці (Костомаров, зокрема) це заперечили. Тому так, Україна в його особі постала з мертвих.

Можливо, ця здатність до регенерації – одна з особливостей нашої історії. Мабуть, не лише нашої. Так буває – спільноти повстають з довгої сплячки і довгого забуття, якщо мають десь всередині ті сили, які ховаються під землею, а потім проростають.

Така от ботанічна антропологія.

Оригінал