Ані соцгарантій, ані профспілок. Як "слуги" хотять реформувати соцсферу

Але якщо ми прагнемо стати частиною Євросоюзу, то мусимо посилювати, а не згортати соціальний діалог

Останніми днями в медійному полі багато інформації щодо планів і намірів влади "реформувати" сферу трудових відносин, соціального захисту, провести пенсійну реформу. Якщо не впадати в рефлексії, не давати характеристик ініціаторам і виконавцям, то стисло суть реформ, запропонованих "слугами", можна описати в чотирьох пунктах.

1. Великий капітал замовив своїм кишеньковим лобістам в парламенті "зниження ролі профспілок", встановлення диктатури роботодавця, що й хочуть максимально закріпити на законодавчому рівні.

2. 100% права на рішення щодо трудових взаємовідносин між роботодавцем і найманим працівником передати роботодавцю. Працівнику залишити обов'язки.

3. Форсувати впровадження загальнообов'язкової (примусової) накопичувальної пенсійної системи – передачу без жодних гарантій/індексацій/інфляцій грошей українських працівників кишеньковим приватним фондам.

4. Скоротити права працівників на отримання допомоги у разі нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності. Взагалі суттєво урізати права регресників.

До слова, ініціатива злияння Фонду соцстраху України з Пенсійним фондом є абсолютною копією, мавпуванням реформи російського, кремлівського зразку.

Про зниження рівня бідності населення, звісно, не йдеться. Яким чином мотивувати до повернення в Україну трудових мігрантів і вимушених біженців (70% з вищою освітою) – теж залишається під великим знаком питання.

До речі, зараз деякі гарячі депутатські голови пропонують відмінити День праці...

Проте зовсім чи не знають чи забули історію, що 1 травня стали відзначати в США з 1886 року, а в Україні День солідарності людей праці вперше відзначили саме у Львові 1890 року! До слова, саме місто Лева стало початком творення історії українських профспілок ще у ХІХ столітті. Адже 6 листопада 1817 року у львівській друкарні було засновано першу профспілкову організацію "Товариство взаємної допомоги членів друкарської справи".

До речі, 1 травня 1919 року на території Української Народної Республіки було офіційно оголошено святковим днем.

Зараз неоліберали вішають образливі ярлики, щоб відмінити день, що символізує боротьбу людей за свої трудові права. Проте це суперечить європейському шляху. Адже трудові і соціальні гарантії, незалежні профспілки – це норма цивілізованого світу. Те, що називається демократія.

І якщо ми прагнемо стати частиною Євросоюзу, досягти його рівня життя, то мусимо дотримуватися європейських правил та традицій – посилювати, а не згортати соціальний діалог в Україні.

Спеціально для Gazeta.ua