Росія висить на волосині одного лисого старця

Це навіть не держава, а її руїна

В українців сьогодні значно гостріше і ясніше відчуття власної державності, ніж у росіян. Значно гостріше відчуття, що держава – це ми.

Українське відчуття державності та наше відчуття політики менше залежить від особистостей, ніж ми звикли думати. Культ Володимира Зеленського більше поширений на Заході, ніж у нас – бо ми знаємо, що сьогодні нація веде президента, а не навпаки. Справжнім лідером є саме суспільство, а не хтось окремо. Множинність місцевих, локальних, громадських лідерів.

Ми значно менше залежні від конкретних особистостей. Вони є в певний час важливими фігурами, виразниками, втіленнями – але аж ніяк не condition sine qua non, умовою, без якої нічого не буде.

Росіяни ж бояться, що якщо прибрати Володимира Путіна – все посиплеться. Держава зникне. Це їхній великий страх. Тому вони тримаються за Путіна та його злочини до останнього.

Але парадокс: століття імперської "державності" у росіян призвели до дуже слабкого відчуття держави. На півночі ми маємо руїну держави, яка висить на волосині здоровʼя одного лисого старця. Бо імперія і тоталітаризм вбивають державність, а не формує її.

У нас, все ж таки, геть по-іншому.

Оригінал