Шість причин, чому я не боюся російського наступу

Якщо Путін вирішить ще раз спробувати в наступ, це буде фатальна помилка

Боятися чи не боятися – кожен обирає сам.

Я не боюся. Не тому, що такий сміливий. Просто розумію, що від страху вірогідність, що зі мною трапиться щось погане, не залежить. Боюся я російської ракети чи ні – вона або прилетить, або не прилетить, і це від мене і моїх страхів не залежить ніяк.

Тому я вибрав жити без страху. Мені це видається розумним і раціональним. Бо я живу на повну і цим ламаю плани Путіна зламати нас. А ще допомагаю людям не боятися рускіх і не ламатися. Такий мій персональний редут.

Зараз вас лякають наступами росіян. Мета цього залякування – щоб ви жили не своїм життям, а в страху. Росія не змогла зламати ЗСУ, тож намагається зламати цивільних. Справжнє російське ІПСО – це не викриття крадіжок в Міноборони, а страх, який агенти російського впливу, ЗМІ та хайпожери сіють у ваших думках.

Страх має знищити ваше життя. Відірвати від рідних. Виштовхати вас у самотність, депресію, апатію. Мета росіян – посіяти страх, щоб зростити зневіру і зламати вашу волю до спротиву.

Все, що треба знати про перспективи російського наступу:

1. Чисельність Сил оборони України зараз приблизно втричі більша, ніж на початку вторгнення.

2. Приблизно половина військ окупантів, що почали вторгнення, знищена або має тяжкі поранення, що не дозволяють воювати. Це були найбільш боєздатні підрозділи армії Росії.

3. Найважливіша зброя цієї війни – артилерія. На початку вторгнення перевага росіян в артилерії досягала співвідношення 20:1. Саме завдяки тактиці вогневого валу росіяни зруйнували Сіверськодонецьк та Лисичанськ та витиснули звідти ЗСУ. Завдяки концентрації наших союзників саме на арті, з самого початку вторгнення в Україну поставлено сотні 155 мм гаубиць та САУ.

Станом на зараз противник виснажив свої запаси БК і логістичні спроможності. Тому сьогодні вони вистрілюють в кілька разів менше снарядів, ніж могли на початку літа. ЗСУ, навпаки, значно посилили свій артилерійський потенціал. А завдяки високій точності західної зброї можна сказати, що ми майже досягли парітету по артилерійській спроможності. І це дуже серйозна, фундаментальна відмінність з початком вторгнення.

4. Значно посилені сили ППО. Такі операції, як гелікоптерні десанти в Гостомель та Васильків, зараз росіянам недоступні в принципі. А штурмова авіація ВПС Росії вже дуже давно не насмілюється залітати за лінію фронту, бо зразу збивається з ПЗРК та засобами фронтових ППО.

5. Багато орків – це дуже неприємно. І мобілізація на Росії тисне на фронт. Але, слава богу, сучасна війна вже давно не є рубаловом на мечах. Те, що працювало у XIII столітті, коли Орда брала Київ, не працює в ХХІ. Снаряд 155 мм НАТОвської гаубиці – не меч і за раз розриває хоч одну людину, хоч 50.

6. Армія Росії понесла велетенські втрати в техніці, які не можуть бути відновлені. Натомість армія України поповнилася великою кількістю тяжкої техніки кращої якості, ніж радянська, яку було втрачено на початку війни.

Раджу вибирати не боятися. Боятися нічого. ЗСУ міцні та добре споряджені. В обороні ЗСУ набагато ефективніше множитиме на ноль упоротих обізян. Якщо Путін вирішить ще раз спробувати в наступ, це буде ще одна фатальна помилка бункерного стратега і виснаження і так обмеженого потенціалу окупаційних військ.

Оригінал