Російське вторгнення має один беззаперечний плюс

Воно поставило на стероїди зміни в українській ідентичності та обʼєднало нас

Захід, який писав про Україну з 1991 року, перебільшував регіональні поділи в країні, а розкол між сходом і заходом зображувався як ознаки слабкої держави з розділеною ідентичністю. Це спонукало західних політиків до 24 лютого вірити, що російське вторгнення отримає підтримку чи байдужість у східних регіонах України.

Це була м'якша форма поглядів російських політиків, які вважали Україну "штучною державою", а їхню так звану "спеціальну військову операцію" мали вітати "малороси" – царський принизливий термін, який заперечував існування українців. Західні та російські політики дійшли умовної згоди, що Україна буде переможена протягом кількох днів, президент Володимир Зеленський покине країну, а східні українці підтримають чи залишаться пасивними щодо російської армії.

Вони всі помилялися. У той час як російські політики продовжують вірити в міфи XIX століття про Україну та українців, західні політики дійшли висновку, що їхній попередній аналіз був помилковим.

Жоден український регіон не вітав російську армію, зокрема Донбас. З 24 лютого російське вторгнення усунуло будь-які розбіжності між українськими областями у внутрішній та зовнішній політиці.

Українська ідентичність поступово змінювалася під впливом Помаранчевої революції та Євромайдану, анексії Криму в 2014 році та російського вторгнення, а також восьмирічної війни на Донбасі. Вторгнення 2022 року поставило на стероїди зміни в українській ідентичності, поширивши традиційно негативне ставлення до росіян та Росії, характерне для заходу країни, на південний схід. Східні та південні українці тепер мають такі самі погляди на росіян та Росію, як і на заході. Окрім внутрішньої політики, зближення східних і західних українців означає, що вони дотримуються однакових поглядів на військову зовнішню політику.

Фундаментальні зміни після 24 лютого вже неможливо повернути назад. Майже половина українців вважає, що російсько-українські відносини покращаться лише через 10-30 років. 37% та 45% на сході та півдні України відповідно вважають, що відновити відносини з Росією неможливо ніколи.

Найбільші зміни відбулися серед російськомовних, які найбільше постраждали від російського вторгнення. Кремлівська пропаганда стверджувала, що війну здійснили для їхнього захисту від геноциду. У цю вигадку повірили лише 2% українців.

Також ґрунтовні зміни в українській ідентичності відбулися на південному сході України, де вкоренилися радянські міфи про українців та росіян як про "братні народи", більшість людей використовували російську мову та позитивно ставилися до Росії та російського народу. Ці радянські міфи не підтримували західні українці – україномовний регіон.

Після 2014 року 80-90% українців дуже негативно ставилися до російського керівництва, уряду і Думи, тоді як ставлення до росіян залишалося здебільшого позитивним. Після вторгнення 2022 року ставлення до російського народу теж стало дуже негативним. Українці побачили, що росіяни підтримують війну, ігнорують військові злочини Росії та не протестують, навіть коли тікають до демократичних Вірменії і Грузії. Українці на противагу до росіян ставили в прикладі іранців, які мужньо протистоять своєму тиранічному режиму.

Лише 3% українців позитивно ставляться до росіян, а 81% – негативно. Порівняйте з 41% у квітні. Українська антипатія до росіян поглиблюватиметься в міру того, як війна забирає все більше людських життів, військових втрат та фізичних руйнувань. 89% українців вважали, що Росія здійснює геноцид у їхній країні ще до того, як вона розпочала свої кампанії ракетних та безпілотних атак. Майже 50% вважають РФ нацистською чи фашистською країною.

Фундаментальний розрив України з Росією впливає на всі аспекти соціальної ідентичності та релігійного життя. Російська мова – у занепаді, бо її негативно сприймають як мову військової агресії. Російськомовні дедалі частіше стають двомовними чи переходять на українську. Частка українців, які вважають українську рідною, зросла з 57% у 2012 році до 76%. Частка тих, хто вважає російську рідною, знизилася з 42% до 19%.

Це збігається з зростанням ідентифікації населення як етнічних українців. Перебільшений регіональний поділ ігнорував зростання до 92% тих, хто ідентифікував себе як етнічних українців. Це зробило Україну четвертою за національним складом однорідною країною в Європі. Населення, яке вважає себе росіянами, скоротилося з 22% у радянському переписі 1989 року та 17% за українським переписом 2021 року, до 5% зараз. 98% вважають себе громадянами України.

Зростаючі антиросійські настрої підживлюють підтримку дерусифікації знизу вгору. 73% підтримують зміну назв вулиць, названих на честь російських особистостей чи російської історії, зокрема, дві третини на сході. Після декомунізації з 2014 року дерусифікація видаляє всі залишки радянського та російського впливу з української культури, шкільних програм, топонімів, пам'ятників і меморіальних дощок. Пам'ятник російсько-українській дружбі у Києві та цариці Катерині в Одесі знесуть або перенесуть. Арка російсько-української дружби у Києві була перейменована на Арку свободи народів України.

Лише 4% українців ідентифікують себе із Російською православною церквою. Недавні рейди СБУ у приміщеннях РПЦ зібрали врожай російських паспортів, літератури на підтримку російської окупації, рублі, заборонені георгіївські стрічки і літературу білоемігрантів, що заперечує існування України та українців. Києво-Печерську лавру передали від РПЦ Православній церкві України.

12 проросійських партій заборонені. Шість проросійських телеканалів теж, і цей крок підтримують дві третини українців.

87% українців, зокрема 85% російськомовних, проти територіальних компромісів у мирній угоді з РФ. Зокрема, 83-85% на сході та півдні, де переважно триває війна. Більшість українців підтримують повернення всіх окупованих територій, включаючи Крим, та вірять у військову перемогу України.

Більше немає регіональних відмінностей у зовнішній політиці. Після вторгнення підтримка вступу в НАТО та ЄС досягла такого ж рівня підтримки на заході та в центрі, що й на південному сході. 87% проголосували б на референдумах за вступ в ЄС та 76% за вступ в НАТО. Тільки 3-4% проти того й іншого. 75-81% підтримали членство в ЄС та 55-73% підтримали членство в НАТО на південному сході.

Підтримка інтеграції до Євразії ослабла. 1% підтримує членство України у Митному союзі СНД. На південному сході України лише 1-3% підтримали це, а 76-79% підтримали ЄС. Вторгнення дало більшість у 58-66% на південному сході України, які б підтримали б членство в НАТО на референдумі.

Пісня гурту "Грінджоли" "Разом нас багато, нас не подолати" стала неофіційним гімном Помаранчевої революції 2004 року та участі України у конкурсі "Євробачення-2005", що відбувся в Києві. Російське вторгнення призвело до втілення цього заклику до української національної єдності, яку тепер можна знайти відносно внутрішньої та зовнішньої політики.

Спеціально для Gazeta.ua