Пожежникам з Австралії можна. Українським журналісткам – зась

Це ж якийсь антифемінізм у феміністичній боротьбі виходить

Дівчата з 5-го каналу створили прекрасний календар, який можна назвати напів еротичним, де розмістили красиві і естетичні фото себе. Цей календар має зібрати гроші для військових.

І він збере. Бо то красиво.

Але раптом він організував не тільки збір коштів, але й срач.

Як виявилось, є думка, шо то сексизм і взагалі аморалка. І так не можна. Бо жінка то є мати, напевно. Берегиня. І не гоже ій виставляти свої оголені ноги на календар.

От мені цікаво. Чому календар з пожежниками з Австралії то мімімі і кльово, а календар з українськими ведучими – то сексизм?

Як так може бути? Виходить, чоловіків раздивлятися можна, а жінок – зась? Тобто коли чоловіки показують, що вони сексі – то це норма, й інші чоловіки, які не можуть похвалитися фігурами австралійських пожежних, мусять тихенько їм заздрити, а коли показують жінки – то це ненормально. Це ж якийсь антифемінізм у феміністичній боротьбі виходить?

Виходить, еротичні пожежники не дискредитують пожежну службу Австралії. А красиві жінки дискредитують українську журналістику? У чому різниця? Чи чоловіки то одне, а жінки то інше?

І виходить, що заявляти про сексизм при демонстрації жіночого тіла – то і є сексизм. І, до речі, як же фраза "моє тіло – моє діло"? Тобто роби з тілом що завгодно, але нікому його не показуй?

Боротися за права жінок – то є правильно. Боротися проти харасменту – то є правильно. Але навіщо ж ці заноси? Навіщо боротися із здоровим глуздом? У всій боротьбі за будь-які права треба вчасно зупинитися, щоб не доводити ситуацію до абсурду і щоб не дискредитувати саму боротьбу.

Навіщо в рамках боротьби за права жінок обмежувати право жінки? Бо так ми зараз по колу прийдемо до Ірану і скажемо, що треба носити хіджаби, а не оце все із голими ногами. А нам до Ірану не треба. Хочеться вірити.

Оригінал