Ця війна була пасткою для Росії, на яку вона повелась

Тепер брудну лапу, що застрягла у капкані, доведеться відгризати

Я ще до війни, минулої осені писав: Путіна заманювали у війну, спокушали легкодоступною і беззахисною Україною, брали "на слабо" і відкрито провокували – аби він все ж вліз в пастку. Так, ціною війни у нас вдома. Ціною наших життів і руйнувань. Але я це одразу оцінював як пастку для Росії.

А ми так чи інакше змушені були би рано чи пізно виборювати свою державу в російського окупанта – здобутий безкровно суверенітет Києва в Москві дотепер сприймають тимчасовим і несправжнім, таким собі історичним анекдотом. І насправді нам пощастило, що ми вдало потрапили в ситуацію, коли інтереси Заходу збіглись з нашими, і вони за нас вписались грошима, зброєю і технологіями. Ну і санкціями, звісно.

Так що це дійсно була, я би сказав, демонстративно розставлена пастка. Минуло трохи більше за півроку – і це визнають в агресора. Паблік "ополчєнца, письменника і воєнкора" Максима Фоміна ака "Владлен Татарский" з пів мільйоном підписників сьогодні чітко сформулював це: "Запад декларирует открыто, что он ошибся, когда не добил Россию в 90-е, теперь не хочет ее повторять. Это война за нашу жизнь!"

Ось вам і радикальний розворот: від "маленької переможної війни за 3 дні" – до "добивання Росії і війни за життя". А от не було чого спокушатись і запихати – добровільно і з бадьорою патріотичною піснею! – брудну лапу в пастку. В очевидну пастку.

Тепер лапу доведеться відгризати. І "відгризений Путін" навряд чи когось задовольнить, не дозволять на нього скинути всі гріхи, незважаючи на чимдалі масштабніші зусилля ФСБ з вибілювання "простих росіян".

Найпевніше, "відгризатимуться" території відновлених національних держав. Те, над чим працюють вісім років наші спецслужби і окремі ініціативні групи.

Оригінал