Росіяни відчувають, що кінець близько

Агонія РФ може тривати якийсь час, але її фінал невідворотний

Володимира Путіна і всю російську верхівку прийнято вважати безідейними шахраями та злодіями. Було б чудово, якби було так. Це зберегло б життя багатьом тисячам жертв їхніх агресивних воєн. Однак, на жаль, вони не просто банальні шахраї. Вони одержимі маніакальною ідеєю повернути історію назад.

Днями Сергій Шойгу, розповідаючи про перший досвід збройного втручання нової єльцинської Росії у справи інших пострадянських країн (а саме Грузії у південно-осетинському конфлікті 1992 року), заявив: "Ми були абсолютно переконані, що все це тимчасово і наша країна знову буде великою й сильною, і знову буде Радянський Союз, і ніхто нікуди не піде".

Це дуже цінне визнання, що пояснює психологію Путіна, його оточення та всієї російської правлячої верхівки. Вони ніколи, навіть у 90-ті, не змирилися з розпадом радянської імперії, вважали його тимчасовим непорозумінням і готувалися за першої можливості відіграти все назад.

Як тільки вони вирішили, що нагромадили достатньо ресурсів для реалізації своїх політико-некрофільських фантазій, то розпочали велику війну за відтворення імперії своєї молодості. Однак, як співається у відомій пісні, "час неможливо повернути назад". Спроба оживити давно згнилий труп СРСР не може закінчитися нічим іншим, крім фатального провалу.

І вони починають відчувати його наближення. Сергій Лавров нещодавно заявив, що постачання Заходом зброї Україні "лише продовжує агонію київського режиму". Це типове перенесення по Фрейду. Агонізуючий коняка, що це говорить, переносить власну ситуацію на Україну. Путінський режим, що намагався злягатися з трупом СРСР, отруївся його трупною отрутою і починає агонізувати.

Агонія ця може тривати більш-менш тривалий час, але її фінал невідворотний.

Оригінал