Провина за цю війну лежить також і на медійниках

Це вони власноруч вигодували пару десятків мільйонів споживачів "русского мира"

Російська пропаганда вчора, як і завжди, була переповнена "22 іюня". "Історичний момент", "поворотна точна", "Київ бомбили"... Останнє, до речі, в них прекрасно кубікується з десятками російських ракет, випущених по Києву: німецькі – проклинають, російські – щасливо коментують влучання, вбитих і руйнування. А шо таке?

Але, між іншим, цікавий момент: конкретно 22 червня ракетних обстрілів Києва не було, жодного пуску, жодного перехоплення. Тобто Кремль таки спустив у війська наказ цього дня безпосередньо Київ не обстрілювати. Вирішили запобігти настільки буквальним паралелям? Не так щоб дуже помогло.

На українському телебаченні сьогодні так само мала би бути карусель пілоток, баянів, кирзачів, червоних зірок, колорадських стрічок, "Смуґлянкі", "тіхіх зорь" і решти совкового сміття. Так було ще рік тому, і два, і вісім, і тим більше 20 років тому. Але все це зникло. Хоча я, якщо чесно, здивований, навіть попри війну – режисери ж, редактори і журналістські команди ті самі, їхні погляди залишились тими ж.

Але для більшості споживачів медіапродукту це минуло абсолютно непомітним: не з'явились концерти, фільми, ток-шоу, марафони і вся оця символіка "дєдивоєвалов" – і ніхто не звернув уваги. Я не раз про це писав всі вісім років війни: аудиторія ТБ інертна і споживає те, що дають. Давали "русскій мір" і "побєдобєсіє" – вони ковтали це. Даватимуть проукраїнський контент – так само прекрасно споживатимуть.

Тому провина за війну лежить дуже значною мірою на медійниках: власниках і працівниках. Це вони власноруч вигодували пару десятків мільйонів споживачів "русского мира", сама наявність яких стала підґрунтям для переконання Путіна у "війні за 3 дні", "Росію там чекають як визволителів".

Але тепер порівняно з нашим зламом життя 24 лютого "22 іюня" для нас – просто старий та нікому не цікавий пил. Ну, влаштували два диктатори протистояння. Не вперше і не востаннє. Єдине, чому це нас стосується, – бо мільйони українців загинули в тій війні. І десятки мільйонів були знищені російськими окупантами через голод, заслання, розстріли, ув'язнення.

Але це була не наша війна – це була війна диктатур. А от прямо зараз в нас точиться справжня Національно-визвольна війна з питомим ворогом – за свою землю, за свою націю, за право вижити і бути собою.

А московські ідеологічні міражі під шквалом лютих обстрілів розсипаються гнилою трухою, при тому абсолютно не привертаючи уваги українців.

Оригінал