Нашій економіці потрібен прямий укол адреналіну в серце

Інакше воно просто зупиниться

Нам терміново потрібна готовність уряду до зміни базової квазіліберальної моделі. Зараз у нас, по суті, повторюється аргентинський сценарій кризи: бізнес масово закриває свої виробництва та мігрує.

Завод на замку у невеликому місті — економічна смерть.

Нещодавно у Києві зустрів таксиста, який працював директором молокозаводу у Чернігівській області. Власник вирішив зупинити виробництво та поїхав до Європи. Директор таксує. Працівники просто сидять удома. Бюджет залишився без податків. І таких прикладів маса.

В Аргентині проблему вирішували трудові колективи — вони знімали пломбу з воріт заводу та самостійно запускали виробництво. Упевнений, такий формат має з'явитись і в нас. Власність зобов'язує, а економічна власність подвійно.

Не може завод зупинятися, бо власнику набридла війна і він хоче спокою. Процес, якщо його не купірувати, набуде лавиноподібного характеру.

Так, одна ФПГ вже пакує валізи і готується відчалити, закривши свої підприємства та залишивши людей без засобів для існування.

В Україні потрібно створювати поради трудових колективів та ранжувати підприємства за важливістю. На регіональному рівні — запроваджувати адміністрації ОТГ та міст. На системному — тимчасові адміністрації уряду. Завантажувати підприємства держзамовленням, надавати дешеві кредити держбанків.

Дійсно, не так, як у нас люблять серед "реформаторів".

Але зараз економіці потрібен прямий укол адреналіну в серце, інакше воно просто зупиниться.

Уряд або зрозуміє це, або має припинити мучити труп дійної корови у вигляді економіки.

Оригінал