"Хорошие русские" готові купляти українське громадянство

Але паспорт із тризубом — це історія не про гроші

Пішла інформація, що вже й російський олігарх Михайло Фрідман просить українське громадянство — як уродженець Львова.

Я не берусь оцінювати політичні підстави для цього, бо питання такого рівня вирішує найвища влада. Зрештою, вона нестиме за це репутаційну і політичну відповідальність, тож має зважувати всі "за" та "проти".

Але я особисто "хорошим русским" чи "богатым русским" громадянство б не давав. Річ навіть не в русофобії, а в процедурі, у повазі до інституту громадянства.

Так, можливо, Фрідман домовиться з ОП про те, що дасть мільярд доларів на українську армію — і це було б круто. Але чи цього достатньо для отримання українського громадянства? На мій погляд, ні.

Не тому, що українське громадянство коштує більше за мільярд чи менше за мільярд. Річ у тому, що паспорт із тризубом — це взагалі не про гроші. І в час, коли українці платять життям за існування власної держави, переводити цю справу з символічної площини у фінансову — непростима помилка.

Повторюся: легітимно вибрана влада має право визначати процедури й правила отримання громадянства, в тому числі змінюючи їх. Це нормально. Але не слід забувати, що є ще купа інших способів і механізмів, що підтверджують лояльність держави до чужоземців — наприклад, дозвіл на проживання, посвідка про право роботу й навчання, надання візи.

Треба використовувати ці інструменти для чужоземців, а не одразу давати громадянство. Хай поживуть тут 5-10 років, сплатять трохи податків, вивчать мову й історію, складуть екзамен на знання Конституції — і тоді спеціальна комісія буде вирішувати, а вже президент підпише це рішення. Така процедура здається мені більш доречною й правильною, особливо в часи війни. Наприклад, я народився в Ризі, але мені ніколи б і в голову не прийшло, що треба через це отримати громадянство Латвії.

Це вже не кажучи про те, що Ізраїль для отримання громадянства вимагав би послужити в їхній армії — і це теж правильно.

Підсумую: існує практика купівлі громадянства за інвестиції — наприклад, на Кіпрі чи в Чорногорії. Але нам вона — принаймні зараз — не підходить, бо в час війни ми не можемо переводити тризуб із найвищої цінності до конкретної ціни в зелених папірцях.

Тож якщо влада бере на себе ризик співпрацювати з кимось із росіян, то робити це треба без надання паспорта. Інструментів вистачає.

Оригінал