Михайло Подоляк
Політтехнолог, радник голови Офісу президента України
20.05.2022

Ця війна є кульмінацією виродження Z-істот

Росіяни — звичайні варвари, які випадково купаються в нафтових озерах і тому можуть оплачувати свої садистські розваги

Майже три місяці. 85 днів. Вічність у наш шалено швидкий час. Вічність, якщо на власні очі бачити тисячі зруйнованих сімей та тисячі смертей щасливих та вільних людей. А по той бік війни, за невидимим колючим дротом сидять вгодовані пики Z-істот, які продовжують захлинатися наркотичною сумішшю класичного нацизму і вбиваючого свідомість TV-героїну. Нині все просто. Без жодної двозначності. Вони — вороги. Прості, примітивні, передбачувані, інфантильні. Звичайні варвари, які випадково купаються в нафтових озерах і тому можуть оплачувати свої садистські розваги. Єдина нація, яка століттями сидить у рвані та злобі, але завжди надуває щоки. Яка обов'язково лусне сьогодні від приниженої "величі". Єдина нація, яка подібно до сарани досі намагається знищити чужі розвинені території. Ця Z-нація не має розуму, не має позитиву, не має емпатії. Але має тільки всепожираючу ненависть, яку вони п'ють, як гірку сорокаградусну настоянку, віками. Зараз — кульмінація їхнього виродження.

Ворог у нас брехливий і вічно п'яний. Типовий такий глобальний бомж, який незмінно хоче побитися

Ми не маємо простору для торгів. Ворог у нас брехливий і вічно п'яний. Типовий такий глобальний бомж, який незмінно хоче побитися і який викликає у оточуючих лише блювотні почуття. І тільки нам, єдиним у цьому світі, дана можливість назавжди заткнути цього Z-нелюдя, що кидається на людей. Так, я добре знаю про ту ціну, яку ми платимо. Бачу, чую, читаю, розмовляю з тими, хто все втратив, а потім довго дивлюсь у порожнечу. Щоб запам'ятати та щоб наодинці оплакати наших…

Нам судилося… Як мені подобається моя країна. Майже ідеальна. Бореться. Вмирає. Відроджується і знову бореться. Живе, щоб покарати мерзотників. Віднаходить все потрібне. Не спить ночами. Ігнорує сирени, тому треба рятувати, витягувати, йти далі. Вперто стоїть під тоннами падаючих авіаційних бомб. З сухими сльозами на очах ховає своїх дітей, аби ще відчайдушніше боротися. Тому що обов'язково тепер треба покарати російську сарану…

Не можна домовитися з тими, хто готовий у прямому ефірі масово вбивати

Країна, про яку обов'язково пишуть героїчні епоси. Країна, від якої божеволіють історики. Ще вчора в мене з надією запитували: "Скільки ще і коли це все закінчиться?" А зараз ... Зараз я набагато частіше чую: "Скільки потрібно, стільки й боротимемося!" Будемо бити Z-виродків: бити, бити, бити — монотонно, рутинно, без сну та відпочинку. За всю українську кров, яку вони пролили. Тому що не можна віддати хоч щось гопникам. Інакше завтра знову війна. Ще страшніша. Не можна домовитися з тими, хто готовий у прямому ефірі масово вбивати, бо некаране зло завжди зростає вдесятеро. Тому що незакінчені війни й тим більше "Мінські", які боягузливо підписуються, це обов'язково дорога до пекла.

Прив'яжемо руки, зафіксуємо очі та годин на десять залишимо наодинці з цією пекельною телехронікою

У нас тепер усе просто. Карфаген обов'язково має бути зруйнований. А "особи сучасної російської політичної національності" мають бути показово покараними. Дуже довгими тюремними термінами, щоб був час годинами дивитись документальні свідчення звірств цієї людоїдської Z-армії в Україні. Просто прив'яжемо руки, зафіксуємо очі та годин на десять залишимо наодинці з цією пекельною телехронікою, де злісні пики, понівечені буквою Z, намагалися вбити прекрасну Україну…

Оригінал

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі