Російські солдати на власні очі побачили світових зірок

Усе своє гівняне і, сподіваюся, коротке життя вони прожили тільки для того, щоб відіграти епізодичну роль у цій драмі

Гидко дивитися на те, як російські солдати обшукують чи конвоюють під дулами автоматів наших бійців з Азовсталі.

Але треба також розуміти людську психіку: за показною зневагою ці росіяни приховують свій страх і захват. Вперше в житті вони бачать справжніх воїнів, які три місяці тримали оборону в умовах тотального оточення, під обстрілами з суходолу, повітря й моря всіма видами зброї. У російській армії прикладів такого героїзму й самовідданості немає — їх виколупують тільки з міфологізованого минулого.

Тому це, мабуть, найкраща мить у житті цих росіян: вони тепер на власні очі бачать світових зірок, про яких найближчі двадцять років Голівуд зніматиме найдорожчі блокбастери, на прикладах бійців з Азовсталі малі пацани по всьому світу мріятимуть стати військовими і здобути славу героїв, на цих прикладах будуть виховуватися наступні покоління. Побачити цих людей наживо — це ніби доторкнутися до самої суті Історії, побачити механізми, через які вона діє.

Російські конвоїри можуть цього не усвідомлювати, але вони в цій історії виконують ту ж роль, що й солдати, які штрикали тіло Ісуса на Голгофі списами.

У коротку мить цим росіянам може здаватися, що вони всесильні й можуть знущатися над безпомічними полоненими, але насправді все їхнє ганебне існування було створене вищим задумом тільки з одною метою — на кілька коротких митей побачити справжніх Героїв. Усе своє гівняне і, сподіваюся, коротке життя вони прожили тільки для того, щоб відіграти другорядну епізодичну роль у цій драмі.

Роль наглядачів, які мали честь перебувати в силовому полі Героїв, що творять Історію.

Оригінал