Політичні ігрища на кістках: як перекладають відповідальність на ЗСУ
Хто три місяці з дня в день говорив, що "війни не буде" та блокував усі намагання військових почати проактивну підготовку?
Чим далі від Києва війна — тим більше з'являється політичних ігрищ на кістках. Одні починають "шукати винних" та готуватися до нового політичного сезону. А інші — "стрілочники" — намагаються, очікувано, перекласти відповідальність за всі помилки на армію.
Учора в ефірі "Фейгин Live" "голос Офісу президента" Олексій Арестович підняв питання відповідальності за підготовку до війни, оборону півдня на Кримському напрямку та забезпечення, навченості Територіальної оборони. Якщо читати між рядків — суспільству потрібно дати крайніх та визначити винних за допущені помилки.
Так от, якщо хтось не знає або забув, то я нагадаю — Збройні сили України займаються застосуванням та підготовкою армії. А їх забезпеченням, переозброєнням та розвитком, як і підготовкою держави до оборони у мирний час займається Міністерство оборони, Верховна Рада та Кабмін. Але найголовніше інше — усі ключові прізвища, які відповідають за ці процеси, визначаються виключно з Офісу президента.
Смачну каву в сонячному Києві вам забезпечують сотні загиблих та поранених чоловіків і жінок щодня
Тому, пане Олексій, можете почати свій "маленький джихад", як ви озвучили, з ваших колег по Офісу, а саме:
- хто відповідатиме за призначення міністром Андрія Тарана та начальником генерального штабу Руслана Хомчака, які фактично на два роки зупинили розвиток ЗСУ?
- хто відповідатиме за провал державного оборонного замовлення два роки поспіль?
- хто відповідатиме за такі проекти як "два корвети до 2035 року", які з'їли значний відсоток оборонного бюджету та не працюють в цій війні?
- хто відповідатиме за штучне блокування запуску Територіальної оборони на рік, через небажання щоби закон був не від президента?
І головне — хто три місяці з дня в день говорив, що "війни не буде" та блокував усі намагання військових почати проактивну підготовку?
І якщо хтось раптом забув, то я нагадаю, що смачну каву в сонячному Києві вам забезпечують сотні загиблих та поранених чоловіків і жінок щодня. Щодня. І сьогодні шукати винних серед них — абсолютно не найкраща ідея. Винні не в армії, хоч і там є кого і за що спитати, винні у високих кабінетах які формували бюджети, політики та визначали прізвища на ключові посади.
