"Полум'яний привіт" росіянам. Як американські дрони-камікадзе допоможуть Україні

Зберігаємо спокій і віримо в ЗСУ

Сполучені Штати надали Україні дрони-камікадзе Switchblades. У чому полягає їхня специфіка?

Розпочну з того, що друга назва дронів-камікадзе – це баражуючий боєзапас. Вони оснащені камерами, системами наведення та вибухівкою.

У чому відмінність такого дрона від інших БПЛА?

Після пуску він може змінювати пріоритет цілі. Оператор може обирати ціль ураження або запускати дрон-камікадзе взагалі в режимі вільного польоту, тобто розвідки. У такому випадку дрон вилітає в район ураження цілі, шукає ціль і сам проводить відповідні дії. Йдеться про знищення важкої бронетехніки противника.

Ними можна керувати на відстані до 40 кілометрів і у повітрі вони здатні триматися до 40 хвилин. Так звана "шестисота" модель – ефективна проти ворожих танків, ракетних установок та артилерії.

Варто зауважити, що донедавна у світі досить скептично ставилися до дронів-камікадзе. Навіть у Сполучених Штатах. Піонером у їхньому використанні можна вважати Ізраїль. Але після війни в Нагірному Карабасі точка зору була змінена докорінно.

Тут також слід відзначити, що у 2016 році Україна могла запустити подібний проєкт спільно з польськими партнерами. Причому умови були шикарні. Але, на жаль, тоді Генштаб ЗСУ відмовився від цієї пропозиції.

Наразі ми маємо те, що маємо. 100 одиниць дронів-камікадзе будуть поставлені в Україну. І українські оператори БПЛА вже пройшли відповідні курси.

Уперше президент США заявив про постачання Switchblades ще в березні. Відповідно минуло 2-3 тижні, необхідні для проведення певного навчання українських операторів. І наразі ми можемо передати росіянам полум'яний привіт.

І власне 100 одиниць – це достатня кількість, аби значно покращити результати ЗСУ в моменті ліквідації важкої техніки країни-окупанта.

Нагадаю, наразі вже знищено понад 800 російських танків. Тобто, з урахуванням ще сотні дронів-камікадзе, ми можемо прогнозувати, що протягом місяця впевнено вийдемо на позначку в тисячу ліквідованих одиниць бронетехніки ворога. Варто зазначити, що наразі Велика Британія є єдиною іноземною країною, якій дозволено купувати Switchblade.

У рамках допомоги на $300 млн від Сполучених Штатів Україні також передаються безпілотники "Пума". У чому їхня специфіка? Єдина відмінність "Пуми" від української "Фурії" та інших – лазерне підсвічування цілі. Лазерне обладнання так само входить у пакет військової допомоги від США.

Напевне, нашим читачам буде цікаво дізнатися також подробиці щодо турецького безпілотника "Байрактар". Він ширше розрекламований і вже є на озброєнні у ЗСУ. Які його основні характеристики?

Корисне навантаження "Байрактар" – 60 кілограмів. Турецький безпілотник розвиває швидкість до 220, максимум 250 кілометрів на годину. Він здатен працювати з висоти 3000 метрів.

Ахіллесова п'ята цих БПЛА – їхня метеозалежність. "Байрактар" може працювати лише в умовах ясної, сонячної погоди. Турки розробляли його з урахуванням власного клімату і для театру бойових дій у сусідньому Азербайджані, країнах Близького Сходу й Африки.

Однак в Україні на рік фіксується не більше 60-70 сонячних днів, а решта – це низька хмарність і туман, особливо характерні для районів проведення бойових дій на Донбасі.

Використання "Байрактару" в умовах несприятливих метеорологічних умов – хмарність, туман – неможлива. Тепловізор апарату не може "пробивати" природні перешкоди і щільну хмарність.

В Україні є власна розробка безпілотного літального апарату. Це – "Сокіл-300" від КБ "Луч". І тут слід зауважити, що українській стороні, попри війну, потрібно закінчити цю програму. Хоча б тому, що є характеристики, які свідчать про якісну відмінність нашої розробки.

Власне, корисне навантаження українського "Соколу" – до 300 кілограмів. Він, на відміну від "Байрактару", може запускати бомби з висоти 30-50 метрів на відстані до 10 кілометрів від цілі. Така характеристика "українця" робить практично неможливим його розпізнавання й ураження системами протиповітряної оборони супротивника. Водночас російські ЗРК "Панцирь-С1" і "Тор-М1" можуть легко засікти й збити турецький "Байрактар", що неодноразово траплялося під час війни у Сирії.

Тобто Україна має власні розробки. І я ще раз наголошую: попри стан війни, ми маємо розуміти, що вітчизняний ВПК – це локомотив усієї економіки. І ще одне цікаве питання – українська ППО. Що ми можемо використати проти літаків та гелікоптерів противника? Адже велика проблема для України – незакрите небо.

Так от, для ураження вертольотів і літаків противника, що низько летять, на зустрічних і навздогінних курсах в умовах впливу природних і штучних теплових перешкод, ефективна зброя – ПЗРК "Стінгер", які постачаються Сполученими Штатами. І які вже чудово пройшли випробування в умовах бойових дій в Україні. Ми раз у раз чуємо про збиті "Стінгерами" російські гвинтокрили й літаки.

Друге – це британські ПЗРК Starstreak, які кілька тижнів тому надійшли в Україну. Він призначений для ураження на малій висоті вертольотів і літаків противника. Starstreak вважають найшвидшою у світі ракетою класу "земля-повітря" малої дальності. ПЗРК Starstreak може вражати повітряні цілі на висоті до 7 кілометрів. Вірогідність успішного ураження цілі – близько 90%.

Це новітня розробка, але вона вже встигла себе зарекомендувати в умовах реальних бойових дій на сході України. Причому англійці були приємно вражені професіоналізмом ЗСУ. Уявіть собі, лише тиждень минув від моменту постачання, а вже отримано перші позитивні результати: знищений російський гелікоптер Ка-52. Який, нагадаю, вважався провідною розробкою ВПК країни-окупанта.

Саме з високою професійною майстерністю вояків ЗСУ пов'язане те, що країни колективного Заходу й НАТО готові надавати Україні летальну зброю. Як позитивний приклад можна згадати й постачання для сил ППО ракетного комплексу С-300.

С-300 – це зенітно-ракетна система середнього радіуса дії радянського виробництва. Ця система призначена для боротьби з літаками стратегічної й тактичної авіації, крилатими, оперативно-тактичними та балістичними ракетами на висотах від 25 м до 27 км, та відстанях до 100 км в умовах інтенсивної радіопротидії. Зенітно-ракетні комплекси С-300, об'єднані в угруповання засобів ППО, убезпечують від повітряного нападу площею в десятки тисяч квадратних кілометрів.

Ми можемо довго говорити про те, що це – радянське устаткування. Але воно прекрасно себе зарекомендувало в умовах реальних бойових дій. І росіяни тепер матимуть великі проблеми щодо безпеки польотів і завдання ракетно-бомбових ударів по українських мирних кварталах.

Адже, як свідчить практика, рашисти працюють, у першу чергу, по житлових будинках та об'єктах цивільної й критичної інфраструктури. Намагаючись тим самим зламати силу духу українського народу й опору окупантам та внести певний дисбаланс у настрої суспільства.

Збройні сили України дають відсіч ворогу! Ми – під надійним захистом наших військових. Зберігаємо спокій і віримо в ЗСУ! І головне – віримо в нашу перемогу!