У Путіна нема навіть плану "А" у війні з Україною. Це і плюс, і мінус для нас

Треба продовжувати говорити з росіянами

Останні дні перелопатив масу офіційної та неофіційної інформації з російського сегменту інтернету.

Перший висновок може здатися парадоксальним, але це факт: у росіян немає навіть плану "А". Є виключно ситуативна історія як на воєнному, так і на інформаційному фронті. Вона зводиться до двох пунктів:

1. Треба наступати і отримати будь-яку перемогу.

2. Треба максимально затискати будь-яку інформацію.

У цьому є великий плюс для нас, бо росіяни працюють несистемно. Мінус полягає в тому, що в цій несистемності дуже тяжко щось прогнозувати.

Якщо говорити про психологічний стан росіян, ці вже знамениті 73%, які підтримують війну, то тут треба виділити кілька важливих факторів.

Перше. Російське суспільство зараз втратило здатність до напівтонів. Як мінімум, в публічних висловлюваннях. Вони можуть говорити тільки в категоріях "за" і "проти". Звідси і 73%. Хоча тут різко виділяється молодь до 30 років, яка налаштована 50 на 50 (інтернет проти телевізора). В той же час, останніми днями почастішали випадки дзвінків росіян до своїх знайомих і родичів в Україні, в яких ці самі росіяни в тій чи іншій формі говорять про провину Росії. Поки це не масово, але процес почався. І це той процес, якого Кремль боїться найбільше.

Друге. Ключова больова точка росіян – неможливість усвідомити, що вони можуть програвати у війні. Це просто не поміщається їм у голові. Звідси і частково шапкозакидувальне ставлення до економічних санкцій.

Третє. Глибинна віра в Путіна, який обов'язково швидко вирішить їхні проблеми. Для росіян війна – це шоу, яке вони хочуть дивитися по телевізору. Це шоу трохи лоскоче їм нерви, але є відчуття, що вони ось-ось виключать телевізор і все буде так, як і було. Бо Путін все вирішить.

Четверте. Вони дуже бояться воювати. При цьому підтримка превентивного ядерного удару – це не просто інфантилізм, це бажання з'їсти чарівну таблетку, від якої пройдуть усі болі та проблеми. Простіше кажучи, в їхній свідомості сидить інфантильне уявлення, що вони випустять ядерну ракету і після цього настане мир (повторення Хіросіми).

П'яте. Окремо треба виділити початок певних бродінь в навколовійськових і військових колах, пов'язаних з великою кількістю жертв та замовчуванням цих самих жертв. Це звичайно ж не бунти і не змови полковників. Поки це розмови про бездарність Шойгу та керівництва генштабу.

Якщо підсумувати, ми можемо виділити наступні важливі для нас фактори:

- росіяни відчувають проблему, але не хочуть її усвідомити;

- усвідомити означає, що останні 20 років ти вірив у нісенітниці;

- влада теж боїться робити різкі кроки (зокрема і кадрові), бо це означатиме, що влада помилялася. А влада в таких режимах, як відомо, не помиляється.

Що нам всім робити? Продовжувати говорити з росіянами (по телефону, в месенджерах, в коментах тощо).

Наші головні посили наступні. Ми маємо:

1. Змушувати їх вибачатися за вбитих дітей і зруйновані міста. Я розумію, що зараз мені багато хто скаже, що вони кажуть нам про нацистів і нічого не чують. З цих 73%, які за війну, нам на свою сторону потрібно перетягнути третину. Тоді в РФ почнеться конфлікт тих, хто за війну і тих, хто проти.

2. Десакралізовувати Путіна, Шойгу і взагалі російську армію. Це для них найболючіший нерв, але прийшов час на нього натискати. Вони бояться навіть подумати, що ж буде, якщо виявиться, що Путін помилився. Але зерно сумнівів ми можемо і повинні посіяти.

3. Ядерний удар – це кінець Росії. Вони мають усвідомити: чарівної таблетки не існує. Точніше вона є – це вийти з України.

Оригінал