Росія – агресор. Україна не має йти на жодні поступки у переговорах

Легітимізація права РФ визначати наш геополітичний курс – доказ окупації

Росія напала на Україну.

Росія анексувала Крим, частину Донецької та Луганської областей.

Росія вбила десятки тисяч українців та сотні українських дітей.

Росія змусила більше 2,5 млн українців покинути свої домівки.

Росія вбивала українських вагітних жінок, скидала ракети на дитячі садочки, школи, лікарні.

Росія бомбила українських дітей забороненою зброєю.

Росія розстрілювала жінок та дітей на гуманітарних коридорах.

Якого дідька тоді Україна має іти на поступки та вносити зміни в свою Конституцію на вимогу Кремля і записувати в ній той геополітичний курс, який диктує Кремль?

Чому Україна має зрадити Небесну сотню, яка віддала своє життя за те, щоб євроатлантичний курс було закріплено в Конституції України? Для мене це буде однозначним без відтінків умиротворенням та капітуляцією.

І не важливо, коли ми можемо увійти в НАТО, через рік чи через десять. Важливо те, що саме Росія – агресор, а не Україна. А значить Україна не має іти ні на які поступки Росії.

Й тим більш дозволяти Росії диктувати, що ми маємо писати в своїй Конституції, тобто визнавати право Кремля визначати геополітичний курс. Адже це є невід'ємною складовою суверенітету.

І навпаки, легітимізація права Росії визначати геополітичний курс України – доказ окупації. А значить через рік, два чи п'ять Росія знов нападе. І гарантії знову не працюватимуть, як і Будапештський меморандум. Бо будь-які гарантії – це просто клаптик паперу.

Проте тоді вже вмирати на війну підуть наші діти та онуки. І вони будуть ненавидіти нас, капітулянтів, які обісралися від руських ваньок та виконали їхні вимоги.

Для розуміння, допускаю, що дипломатичні переговори – це якась хитра тактика влади. Тому, текст не про критику верховного головнокомандувача або його довірених осіб. Текст про червоні лінії та про те, чому прихильники нейтрального статусу одразу будуть іти нах*й без попереджень.

Оригінал