Реакція Заходу на дії Путіна недостатня. Можна зробити більше

Порятунок України та її підтримка – це ключ до формування глобального майбутнього

Вражаюче постачання оборонної зброї українським військовим має вирішальне значення для опору України, але не змогло зупинити повітряні удари Володимира Путіна по цивільних об'єктах у містах, – пише Фредерік Кемпе для Atlantic Council.

Економічні та фінансові санкції проти Росії є історичними за розмахом, але виявилися недостатніми, щоб утримати його від ескалації жорстокої війни проти України.

Цього всього замало.

Несподівана трансатлантична та міжнародна єдність, включаючи резолюцію 141-5 Генасамблеї ООН, яка вимагає від Путіна вивести війська, також не переконала його. Що може бути більшою ознакою, що Путін зробив себе вигнанцем, ніж квартет, який голосував разом із РФ в ООН: Білорусь, Північна Корея, Еритрея та Сирія?

Проте цього недостатньо.

Забагато країн продовжують відводити погляд. 35 утрималися від засудження дій Росії в ООН, сподіваючись, що неподобство Путіна пройде, не змусивши їх виступити проти цього міжнародного злочину.

Зусилля США та деяких міжнародних партнерів присоромити главу Китаю Сі Цзіньпіна, щоб той не підтримував путінську військову машину, теж безуспішні.

Напередодні зимових Олімпійських ігор у Пекіні Путін фактично отримав від Сі "зелене світло" на вторгнення у їхній спільній заяві з 5300 слів, у якій йшлося, що їхні стосунки "не мають кордонів". Путін виконав свою частину угоди: не нападав, доки не закінчаться ігри. Зі своєї сторони, Сі, схоже, поки що не бажає дистанціюватися від Путіна.

Те, що цивілізований світ вже зробив, щоб зреагувати на путінське вторгнення – чудовий прояв єдності. Адміністрація Джо Байдена заслуговує на похвалу за раннє оприлюднення розвідданих про плани Путіна. Так вони зосередили звинувачення там, де мають бути, а потім згуртували світ проти глави Кремля.

Спільні дії Європи проти Путіна особливо вражають з огляду на її близькість до Москви та залежність від російських енергоресурсів. За останні дні Німеччина зробила більше для протидії російському реваншизму, ніж за попередні 20 років, скасувавши заборону на продаж зброї Україні, значно збільшивши свої витрати на оборону до більш ніж 2% від ВВП та оголосивши про план видатків на оборону у розмірі $112 млрд у бюджеті на 2022 рік.

Якщо всього цього недостатньо, щоб змінити курс Путіна, єдиний відповідальний вибір – зробити більше та швидко. Більше санкцій, більше військової підтримки Україні та більше міжнародної єдності.

Для цього є дві вагомі причини. Перша – гуманітарна. Безжальні напади Путіна на мирних жителів України викликали найбільшу кризу з біженцями в Європі з часів Другої світової війни.

Друга – історичний імператив. Слід змінити глобальну траєкторію, яка може дозволити жорстокому авторитаризму чи кривавому хаосу формувати глобальне майбутнє.

"Вторгнення поклало край 30-річній відпустці американців в історії. Вперше з часів Другої світової війни США зіткнулися з могутнім агресивним противником у Європі та Азії, що прагне повернути колишню славу разом із заявленими територіями і сферами впливу. Все це всупереч міжнародному порядку, який значною мірою сформували США, що підтримують мир між великими державами протягом 70 років. Російсько-китайський виклик мирному порядку розвивався протягом останніх років. Війна Путіна стала холодним душем, необхідним, щоб пробудити демократичні уряди до реальності нового світу, в якому наша недавня стратегія, включаючи "розворот" до Азії, є вкрай недостатньою для вирішення довгострокових проблем, з якими стикаємося", – пише колишній міністр оборони США Роберт Гейтс у Washington Post.

Це дає підстави розглядати війну Путіна не як небезпечний епізод, а як епохальний виклик. Маючи це на увазі, що слід вчинити?

Центр стратегії та безпеки Скоукрофта при Atlantic Council запропонував кілька практичних ідей, провівши опитування серед 37 провідних експертів з національної безпеки. Вони оцінили варіанти, зваживши позитивні переваги кожного, порівняно з ризиком ескалації.

Перше, відправлення більшої кількості бойових дронів, які українці вже й так успішно використовують. Друге, надати "готові" засоби радіоелектронної боротьби, включаючи супутникову навігацію і обладнання для створення перешкод для зв'язку, щоб підвищити здатність України стримувати та уповільнювати просування Путіна. Третє, посилити можливості України в протиповітряній обороні за рахунок більшої кількості наземних систем ближнього радіусу дії проти російських літаків і ракет.

Крім того, я також за часткову безпольотну зону над західними регіонами України, біля польського, словацького, угорського та румунського кордонів. Можна зрозуміти, чому США і НАТО відмовляються від безпольотної зони над усією Україною. Але на заході країни це гуманітарний імператив, а також простіше у військовому сенсі, оскільки він ближчий до західних авіабаз. Це покаже Путіну нашу рішучість.

Водночас США, Європа та їхні глобальні партнери мають додати значний набір санкцій проти Росії.

Досі їх вплив полягав у тому, щоб російська фінансова система впала, обвал рубля спровокував ймовірний суверенний дефолт і, можливо, занурив російську економіку в депресію.

Тим не менше, поки є сили Путіна продовжують наступ в Україні, пропоную список можливих наступних кроків у порядку зростання: розширення санкцій проти путінських поплічників і підлеглих, розширення санкцій на більшу кількість банків і ключових компаній, включаючи "Газпромбанк", "Россільгоспбанк", "Альфа-Банк", "Совкомфлот", російської залізниці та алмазодобувної компанії АЛРОСА, блокування російського уряду шляхом запровадження санкцій проти всіх російських державних компаній. А якщо нічого не вийде, запровадити повне фінансове ембарго, яке заборонить усі операції, експорт та імпорт із Росією.

Що не викликає сумнівів, так це те, що Путін продовжить ескалацію, якщо не буде зроблено більше, щоб його зупинити.

"Думаю, Путін зараз злий і засмучений. Він, ймовірно, подвоїть зусилля та спробує розчавити українську армію, не звертаючи уваги на жертви серед цивільного населення", – заявив минулого тижня директор ЦРУ Вільям Бернс Комітету з розвідки Палати представників Конгресу США.

Путін програв – він ніколи не зможе повністю втихомирити і окупувати Україну. Він також завдав шкоди цілому поколінню в Росії. Проте його противники поки що не перемогли. Порятунок України та її підтримка – це ключ до формування глобального майбутнього.

Те, що було зроблено проти Путіна, чудово, але цього все ще замало.

Переклад Gazeta.ua