Зеленський принижує союзників. Від його кострубатих рішень може бути зле нам усім

Як понтуються Захід, Путін і Зеленський

Якщо розглядати поняття "понти" як перебільшення, то багато стає зрозумілим.

Люди понтуються, підвищуючи власну значущість, соціальний статус, можливості. У політиці перебільшують власну роль у процесах підготовки і прийняття управлінських рішень.

Понтуються і держави. Впливом на історичні процеси. Статусом на геополітичній карті.

От візьмемо ситуацію, яку зараз нам малюють в Офісі президента. Мовляв, колективний Захід нагнітає ситуацію. Перебільшує, що Росія готує вторгнення. А від нас біжать інвестори. Залишимо за кадром те, що вони, може, біжать від інвестиційних нянь Зеленського. Подивимося лише на понти.

І потрібно розуміти, що адекватні люди (і керівники держав теж) відділяють мух від котлет. А понти від оцінки і розуміння ситуації.

Як понтується Захід:

1. Розуміння ситуації: знахабнілий Мордор перейшов усі межі і погрожує. А сите західне суспільство розділене російською пропагандою, купленими РФ політиками і корисними ідіотами.

Українська влада зачарована власним нарцисизмом і бреше. А українське суспільство занадто довірливе.

І Захід має 18 альтернатив розвитку ситуації. Від найоптимальнішого варіанту, що Путін все відіграє до рівня літа 2020 року, до найстрашнішого – Путін вдарить по всіх фронтах.

2. Адекватне розуміння підсилене понтами: союзники просто лякають свого обивателя і еліти. Щоб єднати стрій, щоб суспільна думка схилилася до "дайте українцям зброю". А також, щоб було західне суспільство мало розуміння, що за поребриком України – варвари. Україна – щит Європи. Треба кувати зброю.

А що трохи перебільшують – для чіткості картини.

Як понтується Росія:

1. У Кремля біда. У них неадекватне розуміння ситуації. Там чомусь припускають, що в Україні ще багато тих, які "Путін прійді". І якщо російські танки підійдуть до Харкова, їх зустрічатимуть хлібом сіллю.

2. Понти профана – на неправильній оцінці власних сил і могутності. І на недооцінці сил противника. Україна готова воювати. Захід готовий допомагати. Паніки немає.

Думаю, у російському генштабі багато хто це розуміє. Але не Путін. І свиті доводиться підігрувати фюреру. Лише натякаючи на "а может не надо?"

Як понтується Україна:

1. У Зеленського біда. Він профан в управлінні. Але вважає себе за покерним столом найхитрішим і найфартовішим. Це ефект Даннінга-Крюгера.

Думає, що його понтам усі беззастережно вірять.

Як системний пацифіст він вірить в те, що війна неможлива. Бо якщо він її не хоче, то не хоче і Путін. Це ж в його очах навіть видно.

2. Але понтуючись, Зеленський принижує союзників. Мовляв, лише я розумію ситуацію, а інші перебільшують.

Хто молодець? Я молодець. Понтуючись сам, Зеленський абсолютно не розуміє суті понтів інших людей і країн. А від його неадекватного бачення ситуації і кострубатих рішень може бути зле нам усім.

Оригінал