Чи буде війна
Світ поважає і зважає на тих, хто проявляє силу і характер. Виходить, будемо такими. І не панікуйте
В Україні війна триває вже восьмий рік. Але багато хто не відчуває її через те, що війни немає в їхньому житті, в інформаційному полі та щоденному порядку денному. Відпочинок у Єгипті чи Буковелі у житті є, а війни немає. Похід у кіно є, а зведень із фронту немає. Вечеря у ресторані чи шашлики на природі є, а збору допомоги для фронту немає. А ще є похід у музей, до театру, на футбол чи читання книг, але немає всього того, що нагадує про те, що наші військові щодня перебувають під обстрілом і ризикують здоров'ям чи життям, захищаючи право всіх нас на все перераховане вище.
У моєму житті це все є. І відпочинок, і шашлики, і кіно, і передача допомоги для фронту, і опір російським інформатакам, і все інше. У 2014 році мало хто вірив, що Кремль захопить Крим і частину Донбасу, добре озброїть сепаратистів і перекине в Україну свої війська, попередньо знявши з них розпізнавальні знаки, а також вбиватиме українців і системно проводитиме в Україні інформаційно-психологічні операції. А все так і сталося. Тому я вірю у реальність повномасштабної війни, розв'язаної Кремлем. Але бачу й інше. Немає жодних причин стверджувати, що війна стовідсотково станеться.
По периметру України зібрано великі сили ворога. Але цих сил явно недостатньо для повноцінної успішної операції із захоплення України
По периметру України зібрано великі сили ворога. Але цих сил явно недостатньо для повноцінної успішної операції із захоплення України. І тут ключове слово "успішної". Ба більше, ці сили не забезпечені всім необхідним для початку тривалих активних бойових дій на нашій території. Я щодня контактую з офіцерами розвідки, Генштабу та Збройних сил України. Вони спокійні та не панікують. Хоча саме їм та їхнім підопічним доведеться захищати Україну у разі ескалації ситуації. І вони впевнені у своїх силах. А ще вони нагадують, що свого часу Кремль не зміг перемогти Чечню, яка менша за Чернігівську область. Що тоді говорити про їхню можливість перемогти Україну? Прорив вони можуть організувати, але це не дасть їм перемоги. Тому не панікуйте. І це важливо – не панікувати.
Є так звана Військова доктрина Герасимова. Ця доктрина переосмислює сучасне поняття міждержавного конфлікту, а військові дії ставить в один ряд із політичними, економічними, інформаційними та іншими невійськовими діями. Доктрина стала відомою після публікації статті Герасимова "Цінність науки – у передбаченні" у виданні Військово-промисловий кур'єр у лютому 2013 року та подальших дій Росії щодо України, що повністю збігаються з тезами цієї доктрини. Загалом це опис тієї самої гібридної війни, яку з 2014 року веде проти України Кремль. Так от, у ній є все те, що сьогодні ми бачимо – створення паніки в інформаційному просторі, атаки хакерів на інфраструктуру, психологічний тиск через масове хибне мінування і концентрацію сил на кордоні, тиск на економіку та енергошантаж, дискредитація лідерів громадської думки та формування страхів у населення, а також багато іншого. Знайомо? Так, усе це Кремль реалізує у протистоянні з Україною.
Запам'ятайте головне, якщо у ваших думках вже живе паніка і російські танки в них же в'їхали до Києва, то значить, ФСБ та ГРУ досягли своєї мети. Тому головне не панікувати та вірити в нашу армію
Але запам'ятайте головне, якщо у ваших думках вже живе паніка і російські танки в них же в'їхали до Києва, то значить, ФСБ та ГРУ досягли своєї мети. Тому головне не панікувати та вірити в нашу армію. А ми її маємо. І вона сьогодні набагато сильніша і досвідченіша, ніж у 2014-му. До того ж є близько 300 тис. атошників із досвідом. Величезна кількість зброї на руках та у схронах. Плюс активно формуються сили тероборони.
Хтось може сказати, що постійно жити в очікуванні війни дуже тяжко. Тяжко, але можливо. Подивіться на Ізраїль. Вони живуть у такому стані вже понад 70 років. В Ізраїлі у мене є близький друг Мишко Левін. Він має маленький бізнес. Він учитель водіння. Але якщо завтра розпочнеться війна, Мишко піде захищати свою державу. А ще у нього є два сини, Яша та Дудик. І вони теж підуть. І Едік, чоловік моєї двоюрідної сестри, візьме тавор (штурмову гвинтівку) в руки й одягне форму. Просто вони не мають іншої країни, а свою вони втрачати не хочуть. Виїхати вони, звісно, можуть. Але це точно не їхній вибір. І я знаю, що кажу. Ось тому нікуди не поїду. Це моя країна. І я захищатиму Україну.
Не треба панікувати. Треба тверезо дивитись на речі та розуміти, що відбувається. Так, загроза є. Але це ще не 100% гарантія, що повноцінна війна буде. Особливо, якщо ворог розуміє, що він не досяг паніки, легкої прогулянки в нього не буде, а перемогти та тримати Україну під контролем він не зможе. І пам'ятайте, що ніхто, окрім нас самих, Україну не захистить. Союзники дадуть нам зброю та введуть санкції проти Кремля, але не більше.
Ніхто, окрім нас самих, Україну не захистить. Союзники дадуть нам зброю та введуть санкції проти Кремля, але не більше
Світ поважає і зважає на тих, хто проявляє силу і характер. Виходить, будемо такими. І не панікуйте. Адже це безперспективно і не має нічого хорошого. Як то кажуть: попереджений — озброєний. Ви тепер озброєні. Як мінімум, інформаційно. Ось і діліться цією інформацією з оточенням та сійте в оточення впевненість у своїх силах. Тому що перемога починається саме із цього. І з віри в Збройні сили України!
