Греки навчилися жити так, ніби Акрополя й Агори немає

Чи не найцікавішою "фішкою" сучасних Атен є ритуал зміни почесної варти – елітної гвардії евзонів

Почну з банальщини: мені сподобалися Атени. Розумію, що це звучить приблизно так само, як сказати, що сподобався Рим чи Стамбул, бо ж у Атенах є кількатисячолітня спадщина планетарного значення. І ця спадщина – руїни, статуї й храми – справді вражає. Та найбільше Атени мені сподобалися тим, що місцеві мешканці навчилися жити так, ніби ніяких Акрополя й Агори навколо немає.

Не знаю, чи хотів би я жити в місті, куди щороку приїжджають мільйони туристів. Адже це не тільки велика розкіш, а ще й неймовірний тягар. Уявімо собі корінного жителя Венеції, який навіть по хліб не може нормально сходити, бо скрізь натовпи і небосяжні ціни. Маючи комірчину біля палацу дожів, тобі хоч-не-хоч спаде на гадку ідея здавати її в оренду, а самому переселитися в тихіше й дешевше передмістя.

Таким чином привілей народитися у Венеції перетворюється на своєрідне прокляття, бо ти не маєш жодної хвилини наодинці зі своїм містом, а наявність нерухомості не так прив'язує, як виганяє тебе з нього. Мабуть, дуже легко зненавидіти туристів, коли бачиш їх безперестанку, коли вони весь час липнуть з однотипними питаннями ("А як пройти до …?") і проханням сфотографувати їх на фоні чогось. Щоб помститися цій саранчі за напасть, я б завжди підказував їм неправильну дорогу. Так, як зазвичай роблять парижани, коли звертаєшся до них англійською.

Потік туристів справді псує людей, залишаючи від славнозвісної гостинності тільки жадобу наживи

Тому загалом можна зрозуміти греків, яких туристи втомлюють і дратують. З моїх попередніх подорожей у Грецію склалося враження, що гірший і більш хамський сервіс буває тільки в Криму. Бо греки з приморських міст дивляться на тебе так, ніби ти їм чимось завинив, образив і відволік. Потік туристів справді псує людей, залишаючи від славнозвісної гостинності тільки жадобу наживи.

Тим більше мені сподобалося в Атенах. Бо атенці в цьому взагалі не схожі на греків – вони милі, приємні й доброзичливі. Парадокс, найбільша принада Атен у тому, що це місто живе як нетуристичне, воно справляє враження нормальності. Люди собі поспішають у своїх повсякденних клопотах, вітаються, усміхаються, зголоднівши, щось на ходу перехоплюють, тягнуть у руках клунки, граються з дітьми, розглядають вітрини. Словом, як звичайні люди.

А десь у висоті понад ними незворушно стоїть Акрополь, споглядає за метушнею внизу і всією своєю маєстатичністю заперечує владність часу. Пагорб Акрополя існує мовби в іншій реальності і хронотопі, атенці навчилися жити так, ніби його й зовсім немає. І на підтвердження того, що повсякденні життєві потреби важливіші за камінці й безцінні для людства руїни, атенці нахабно проклали гілку метро просто через древню Агору. Мовляв, ми теж хочемо жити, не тільки в пам'яток є права!

На підтвердження того, що повсякденні життєві потреби важливіші за камінці й безцінні для людства руїни, атенці нахабно проклали гілку метро просто через древню Агору. Мовляв, ми теж хочемо жити, не тільки в пам'яток є права!

Так собі й існують окремо античні й теперішні Атени. І хоча я літав туди подивитися насамперед на античні, не менш захопленим залишився й від сучасного мегаполісу. Бо це велике, живе, просте й дешеве балканське місто, в якого є власні ритуали, об'єкти для гордості і поклоніння.

Недарма чи не найцікавішою "фішкою" сучасних Атен є ритуал зміни почесної варти – елітної гвардії евзонів – перед могилою Невідомого солдата на площі Синтагма. Ці вояки вбрані в химерні костюми: черевик – царух – підбитий стількома цвяхами, що важить п'ять кілограмів, а плісована спідниця – фустанела – має 400 складок, бо стільки років тривала турецька окупація. Евзони символізують найважливішу подію в історії Греції – війну за незалежність і визволення з-під османського ярма.

Я оглядав церемонію зміни цієї почесної варти в ті дні, коли світом почала ширитися інформація про стягування російських військ до українського кордону. І раптом чітко усвідомив, чому атенцям миліші кострубаті евзони, а не вишукана античність. Бо жодна минула велич ніц не варта, якщо в ключовий момент ти не зможеш відбитися.

Передруковується з дозволу видання "Збруч"

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі