За 8 років країна стала не такою, як мріяли. Але найкращою, якою може бути

Коли революція демократична, мрії революціонерів здійснюються складно і повільно

Усіх причетних, дотичних, просто небайдужих до того, що ми зробили 8 років тому - зі святом.

Вісім років потому країна зовсім не така, як ми тоді мріяли? Так, не така. Але і не така, якою була б, аби ми тоді не вийшли, або якби здалися і не дотиснули.

Хочете знати що було б, якби не дві революції, обєднані однією сьогоднішньою датою? Подивіться за парєбрік, ми були б точно такими.

Хочете побачити, що б стало, якби ми вийшли, але не змогли зняти білі пальтечка і здолати межу між "гандістськими" веселощами та справжньою брутальною революцією? Подивіться на наших білоруських сябрів, ми жили б та помирали б так само, як зараз вони.

А країна, мабуть, найкраща, якою вона могла б бути за 8 років після демократичної революції з такою історією та такими людьми - не тільки тими, що причетні, дотичні та "майдануті", а от з усіма 40 мільйонами, включно з ватниками, совконостальгістами, антиваксами, какоразніцами та всім іншим, що завдяки нашим революціям отримало право голоса.

На жаль, коли революція демократична, а не завершується революційною диктатурою, здійснення мрій революціонерів завжди дещо ускладнюється і уповільнюється. В цьому є мінуси та плюси, констатуємо це як факт і живемо з цим далі.

Революця - це ривок. Це спалах. Це вибух. Напруження всіх сил найкраших людей країни на короткому відрізку часу та у обмеженому просторі. А далі - еволюція. А еволюція - це завжди довго, складно, з відчаями та розпачами у тих хто вже давно пішов вперед і змушений роками чекати, поки підтягнуться відстаючі. Роки просвіти, суперечок, позиційних боїв, "крок вперед - два назад", важкої кропіткої праці.

Вісім років тому ми своєю революцією (як і попередніми) вибороли право на еволюцію. І це вже дуже багато. Це вже дає нам всі підстави сьогодні святкувати, бо це неабияка перемога.

Ну і щоб двічі не вставати - скоро вже буде теж 8 років війни з РФ також саме за це, за право на нашу повільну еволюцію. І коли рано чи пізно ця війна перейде знову у дуже гостру та гарячу фазу (за пару тижнів чи за пару років ми зараз не спрогнозуємо, але само по собі це закономірно, а отже неминуче) - це також буде всього лише за це. І так, воно того варте.

Як всього того, що вже сталось, і того що ще попереду, варті наші Свобода та Гідність, яких у нас вже не відібрати ні будь-кому всередині країни, ні зайдам з-за парєбриків.

Святкуємо, гідні та свободні!

Оригінал