Зеленський воює з олігархами за владу, а не за добробут українців
У справжнього лідера має бути візія
Подивився нарешті останнє звернення президента України Володимира Зеленського до народу України. Перша рефлексія – як не крути, виступає він однозначно краще за свого попередника, в якого чи не з кожного слова так і перли нещирість та фальш. Погоджусь з Віктором Куртєвим, що у час кризи президент має поводитись саме так: брати на себе відповідальність за долю країни і діяти рішуче та жорстко. Щиро аплодую президенту за чітку позицію з приводу вакцинації (хоча 36% прибічників "Слуги народу" і не збираються щепитись проти Covid-19). Саме так має діяти політик-лідер, а не політик-флюгер.
У час кризи президент має поводитись брати на себе відповідальність за долю країни і діяти рішуче та жорстко
Думаю, більшість українців аплодуватимуть наступному пасажу з виступу глави держави: "Вже не пригадати, хто кого створив: політики, які прагнули володіти великими статками, чи власники великих статків, які прагнули володіти політиками. Але і перші, і другі ніколи не мали Батьківщини. Україна для них просто ресурсна база. Державний інтерес для них – незнайомі, смішні слова. А державний бюджет – джерело заробітку. Політика олігархів-політиків або політиків-олігархів проста. Ресурси не для всіх, а тільки для них. Закон для всіх, та тільки не для них. Вони купують депутатів, які лобіюють їхні інтереси, правоохоронців, які це не помічають, і суддів, які це прощають. А свої медіа перетворюють на артилерію проти держави і конкурентів".
А далі мені пригадався старий анекдот про онуку декабриста Волконського. Москва, початок 1918-го року. На вулицях чутно стрілкотню гвинтівок та як рвуться гарматні стрільна. Скрізь хаос, крики, гамір… Виходить ця аристократка, онука декабриста Волконського, зі свого маєтку на вулицю, бачить збудженого солдата з червоним бантом і питає: що коїться? Він натхненно відповідає: революція! Тоді онука уточнює: а за що борються революціонери? Солдат: за те, аби в Росії не було багатих! Тоді княгиня Волконська зідхає: а мій дід, Сергій Григорович, тридцять років провів на каторзі, бо прагнув, аби в Росії не було бідних…
Олігархічний каркас української державності застарів, прогнив, не забезпечив Україні технологічних проривів чи гідного місця на глобальних ринках
Ок, Володимире Олександровичу, демонтувати олігархічну Україну безумовно потрібно. Олігархічний каркас української державності застарів, прогнив, не забезпечив Україні технологічних проривів чи гідного місця на глобальних ринках. З виробників ракет і літаків Україна – за посередництва олігархів – перетворилась на великого постачальника сировини та робочої сили у більш успішні країни. Сьогодні очевидно: українські ФПГ не стали вітчизняним аналогом південнокорейських чеболів. Тут я з вами згоден на 100%.
А от далі починаються наші розбіжності. Колись, під час перевиборчої кампанії, ви назвали свою передвиборчу програму "Я розповім вам про країну своєї мрії…". В мене, який доволі довго прожив в США, слово "мрія" у політичному контексті завжди асоціюватиметься з славнозвісною промовою Мартіна Лютера Кінга "I have a dream…" . Візія великого борця за громадянські права була простою і зрозумілою:
"Я маю мрію, що одного прекрасного дня нація підніметься і зрозуміє … що всі люди створені рівними … Я маю мрію про те, щоб в один прекрасний день на червоних пагорбах Джорджії сини колишніх рабів і сини колишніх рабовласників могли сісти за спільний стіл братства … Я маю мрію про те, що одного прекрасного дня навіть штат Міссісіпі, що знемагає від утисків і несправедливості, перетвориться на оазис свободи і справедливості. Я маю мрію!"
Що єднає 40 мільйонів українців у єдину націю? Який суспільний договір у цієї нації з владою, яку вона обирає?
Яку візію України маєте ви, Володимир Зеленський? Україна без олігархів? Україна без опозиції? Україна без Дмитра Разумкова, Гео Лероса, Арсена Авакова? А може на часі сформулювати, якою Україна має бути? Що єднає 40 мільйонів українців, про яких ви згадали, у єдину націю? Який суспільний договір у цієї нації з владою, яку вона обирає? В чому ми маємо бути єдині, аби вистояти перед катастрофічними викликами, які насуваються на Україну, а де має залишитись простір нашої свободи і розмаїтості, наступ на який не може виправдати жодна криза?
Візія може бути різною. Як, приміром, у 62-го британського прем'єр-міністра Клемента Еттлі, головного архітектора держави загального добробуту на Туманному Альбіоні: "що потрібно Великобританії тепер, то це добре спроєктовані й добре побудовані міста, парки й спортивні майданчики, будинки й школи, заводи й магазини". А може бути як у 71-ої очільниці уряду Її Величності радикальної прихильниці ринку Маргарет Тетчер: "Немає такого поняття, як суспільство. Є окремі чоловіки і жінки, і є сім'ї". Але візія у справжнього лідера має бути!
Володимир Олександрович, як колись Володимир Володимирович, просто хоче помінятись з олігархами місцями?
Ви щось обмовились у своєму виступі про рівність усіх перед законом. Але як президент, який є гарантом "додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина", може закликати громадян "жити за законом, аби не потрапляти в списки РНБОУ", якщо ці "списки" відверто антиконституційні за формою та свавільні за змістом? Виходить, Володимир Олександрович, як колись Володимир Володимирович, просто хоче помінятись з олігархами місцями? Аби – перефразовуючи президента, закон був "для всіх, та тільки не для нас"?
На жаль, я не почув у вашому виступі, пане президенте, нічого подібного до Геттісбурзької промови одного з величніших президентів світу: "Це покликання нас, живих, присвятити себе тій незавершеній справі, якій полеглі на цьому полі так шляхетно прислужились… що ця Богом бережена нація відродить свободу і що влада народу, яку здійснює народ в інтересах народу, ніколи не щезне з лиця землі…"
Поки я, на жаль, бачу вашу війну проти олігархів. Вам кинули виклик і ви його прийняли. Що безумовно викликає повагу. Але наразі ваша війна з ахметовими, аваковими та іже з ними є війною за владу, але аж ніяк не війною за нас, українських громадян. За наші права і свободи, за наш добробут, за наші життя врешті-решт. Радше ваша війна до болю нагадує відоме українське прислів'я: "Пани б'ються, а у холопів чуби тріщать!".
Боротися завжди варто не проти, а за
Володимире Олександровичу, ви ж людина зі світу кіно. І напевно дивились чудовий фільм Ельдара Рязанова "Небеса обетованные". Там є маленький епізод, який вам варто передивлятись знов і знов, коли герой Карцева Соломон з сумом говорить "Всех евреев перебили, а Россию так и не спасли".
Дивіться, пане президенте, аби у вас не вийшло саме так з українськими олігархами! Бо боротися завжди варто не проти, а за. Якщо у вас немає позитивної візії майбутньої України, шляхетної мрії Мартіна Лютера Кінга чи "великої задачі" Абрахама Лінкольна, ваша сварка з олігархами залишиться не більше, аніж бійкою за право інкасувати Україну.
