Зе-влада втрачає ілюзію народності. Перетворюється на комічну диктатурку

Кумедно, хоч і сумно, дивитися на те, як надії та сподівання більшої частини українського народу вкотре розбиваються об скелі реальної політики

Якщо ще пів року тому я пророкував Зе легкий другий термін, то дивлячись на нинішній стан речей, я не став би категорично стверджувати, що його перемога неминуча.

Забагато помилок у кадровій політиці, забагато попутників (що мають на те вагомі причини) сходять з корабля.

Влада втрачає навіть ілюзію народності, перетворюючись на комічну диктатурку, що стоїть у шпагаті між АрМоВірою і повною відсутністю власної ідеології.

Лібертаріанство обернулося на фіскалізацію всього, до чого могли дотягнутися. Обіцянки миру (для тих, хто не розумів, що вони порожні) вилилися в нову гілку ескалації.

Реальні успіхи "Великого будівництва" перетворюються на ніщо корупційними скандалами та управлінням енергетикою, що більше нагадує судоми, ніж осмислені дії.

Зовнішня політика – без коментарів. Написати гарний спіч і отримати результат – дві великі різниці. "Північний потік" мені свідок.

Внутрішня політика – без коментарів. Дивіться на рейтинги. Дивіться на те, хто залишається поряд.

Боротьба з ковідом – без коментарів. Про ковід - це не про міністра Ляшка, це про програму вакцинації та кількість смертей. І ще про кисень у лікарнях.

Де натхненний відосик? Де інтимні розмови із народом через Ютуб? Де створення почуття причетності, яке формувало рейтинги та імідж? Де ілюзія народовладдя, яку так гарно намалювали до та після виборів?

Чому при перестановках в уряді перше, що спадає на думку - це творчість Івана Андрійовича Крилова?

Невже у нашої української "Матриці" змінився Архітектор?

І, взагалі, я сумую за Богданом. Можливо, справа була в ньому?

Оригінал